| Marina | Data: Sobota, 28.06.2014, 22:41 | Wiadomość # 1 |
|
Grupa: Администратор
Wiadomośc: 127
Plusiki: 1
Status: offline
| Трубачова Олена Валеріївна
Студентка Маріупольського державного університету
]РОМАН ЮРІЯ МУШКЕТИКА «НА БРАТА БРАТ»: ДЖЕРЕЛА, МОТИВИ, ОБРАЗНА СИСТЕМА
Мета і завдання роботи полягають у дослідженні джерел написання твору, мотивів, дослідити «переломлення», трансформацію історичної правди в художню, висвітлити основні риси авторської концепції художнього моделювання портретно-психологічних характеристик історичних осіб.
Для Юрія Мушкетика мотивуючим поштовхом до написання роману «На брата брат» став трагічний, переломний період в історії України кінця XVII століття, який в народі прозвали Руїною. Це був час, коли Україна стає ареною жорстокої боротьби за сфери впливу між сусідніми державами – Польщею, Москвою, Туреччиною. Як своєрідний осередок вольності описує автор Запорізьку Січ, з притаманним її устроєм, побутом і звичаями. У творі не ідеалізується козацьке життя, але автор підкреслює важливе значення Січі, яка упродовж ряду століть залишалася вогнищем і головним організатором визвольних рухів і могутнім щитом проти нападів завойовників.
У творі Мушкетик піднімає ряд важливий, проблем: незахи¬щеність українських земель, безперервні агресії зовнішніх ворогів – польських, татарських, турецьких поневолювачів, боротьба за владу «маріонеткових» гетьманів, нескінченні міжу¬собні війни. Він не випадково описує саме добу занепаду та спустошення, бо саме в такі трагічні моменти відбувалися гартування духу, випробування на стійкість, нагромадження фізич¬них і духовних сил для нового піднесення.
У своєму творі Юрій Мушкетик наголосив, що головна причина Руїни і всіх подальших невдач українців у боротьбі за державну незалежність – відсутність єдності в самому народі – розбрат.
Автор знайомиться з життєвим матеріалом свого майбутнього твору опосередковано, залучаючи досвід попе¬реднього покоління чи поколінь. Створюючи власну художню версію історичної доби, письменник не лише зна¬йомиться з напрацьованим матеріалом, але й полемізує, інтерпретує його відповідно до своєї художньої концеп¬ції.
Йдучи далі документа, письменник несе моральну відповідальність і перед своїми героями, що здобувають в його творах нове життя, і перед сучасниками, які сподіваються чесного висвітлення історії. Тому категорія до¬мислу в історичному творі постійно тяжіє до категорії художньої правди.
Автор подає не лише життєпис Виговського, але й певні історичні події того часу (епізоди з Національно-визвольного постання, смерть Богдана Хмельницького, вибори гетьманом Івана Виговського, читання Гадяцького трактату), щоб показати всю повноту зображуваного у творі історичного періоду.
Правдоподібність історичної оповіді твору досягається також використанням автором прямих цитат із різних історично-автентичних документів, що підсилює конкретність у відтворенні історичних реалій. Автор у романі «На брата брат», у порівнянні з іншими творами на історичну тему, надає перевагу повному цитуванню, тобто, подає цілі листи, документи як своєрідні історичні коментарі певних історичних подій. Характерним для художнього стилю письменника є використання й окремих цитат для підтвердження фактографічного начала твору: автор вводить у канву роману елемент переписки гетьмана Івана Виговського із запорізькою старшиною, фіксуючи, що запорожці «...закликали Виговського йти шляхом Богдана Хмельницького, і без нашої волі та військової ради не зачинати ніяких затівок та новинок»...» [6, c. 54]. Цей лист знаходимо і в літописі Самійла Величка (частина 10), хоча історики вважають його неавтентичним, проте, тогочасну ситуацію передає він досить вірогідно. У примітці 707 до літопису зазначається, що «Виговський у цей час таки листувався з Запорозькою Січчю – він казав про це московському послу Кікіну ще 31 серпня. Крім того, листи впадають у тон тої ідеології, з якою справді виступає в цей момент Січ у своїй опозиції до городового війська. Але Величкова стилізація листів відчутна» [1, c. 218]. Тобто, стовідсоткову вірогідність листа встановити неможливо, тому інколи історичні відомості щодо тих чи інших подій розходяться. Важливим конкретно історичним джерелом є відомий Гадяцький трактат гетьмана Івана Виговського, окремі пункти якого автор вводить у вигляді прямого цитування з літопису Самійла Величка («Отож Чернігівське, Брацлавське і Київське воєводства, себто Україна наша, оголошена вольним та незалежним краєм, злученим з Польщею, яко й князівство Литовське, три краї, творять одну спілку рівних між собою республік під рукою одного короля,обраного всіма разом...» [2, c. 211].
Юрій Мушкетик створив особистісний зразок борця за справедливість, в образі якого втілив образи усіх борців за кращу долю України, гідні наслідування. «Звичайно, якнайбільшою мірою в них концентруються високі і благородні якості, притаманні усьому народові відтворюваного періоду і місцевості. Сила й значення позитивного характеру в тому і полягає, вимірюється тим естетичним ідеалом, який втілює в собі душу народу, його риси» [3, c. 121 ]. Письменник майстерно вималював внутрішній світ отамана Івана Виговського, його думки почуття, зумів влучно показати зміну його настроїв та психологічних станів.
Змальовуючи гетьмана як справжнього українського патріота, «Юрій Мушкетик наголошує у Виговському саме державотворче начало, його прагнення до самостійності України. І хоч Гадяцькі угоди гетьмана, спрямовані на Конфедерацію з Польщею за цілковитої суверенності України, мали в собі чимало суперечливого, однак вони були кроком уперед проти Переяславського акту й вели все - таки до розбудови держави українського народу. І не вина Виговського, а біда, що його не зрозуміли тоді» [4, c. 3].
Вперше Виговський постає перед нами таким, яким уявляє його собі Матвій Журавка, підписок генеральної канцелярії, особа вигадана автором. Матвій, до якого гетьман був особливо приязним, платив йому відданістю і повагою: «Матвій шанував нинішнього гетьмана за все: за тонкість розмислу, за мудрість, за освіченість і дотеп¬ність, навіть за ту ж шляхетність і чепурність, - гетьман нікого не сліпить золотом та сріблом свого убранства, одяг на ньому не багатий і не бідний, до ладу припасований, сам чистий з лиця, з хвацькими (таки шляхетськи¬ми) вусиками, в очах - хитра лукавинка й поштивість до кожного, з ким веде розмову, він її веде так, що забува¬єш, хто перед тобою» [6, с. 27].
Ю. Мушкетик, використовуючи дослідження вчених, все ж іде своїм шляхом. Він не ідеалізує Виговсько¬го, не створює його мальовничий образ, але й не таврує, як дехто з істориків. Письменник намагається показати живу людину, зі своїми чеснотами і вадами.
Ю. Мушкетик наголошує на політичній мудрості гетьмана, який, сумніваючись у всьому, намагався не підда¬тися на підступну щедрість, щоб не втратити наслідків своєї клопіткої праці. І гетьман продовжував справу всього свого життя. Він щиро і палко кохав Україну. «Він знав що сягне високих щаблів. Брався в гору неспішно, уперто, спокійно. Міг би рвонутися… й шелехнутися вниз. Траплялися миті, коли його мовби щось підносило вгору, піддрочувало рвонутися, а він не довіряв їм. І долав урвища…Розчулитися міг, Але його розум був дужчий, ніж душа…і до московитів і до поляків відповідав ласкаво. Не хотів мати ворогів, та й ….про всяк випадок…Не зрадив Бога єдиного в трійці сущого, гетьмана і народ свій.» [6, с. 233].
Як бачимо, конкретність історії у творі займає важливе місце, проте, у першу чергу, автор прагне докладно розкрити життєві долі героїв свого роману у тісному взаємозв’язку з певними історичними умовами, суспільними-політичними відносинами, а також моментами повсякденного життя. Крім того, як зазначає дослідник М. Кодак, характерною рисою роману «На брата брат» є те, що письменник «...ніби не поспішає показувати історію, якщо розуміти її як історію видатних осіб та резонансних подій» [5, с. 130].
Його, у першу чергу, цікавить доля звичайних людей – братів Журавок, створених авторською уявою, на фоні конкретних історичних подій – протистояння між гетьманом Виговським та повсталим проти нього Мартином Пушкарем. Саме між цими двома ворожими таборами і опинилися брати: Матвій – на боці Виговського, а Супрун – на боці Пушкаря. Старший брат Матвій став наближеним до гетьмана після того, як на козацькій раді в Чигирині у серпні 1657 року гетьманом було обрано Івана Виговського, а не сина Богдана Хмельницького – Юрія. І в момент, коли гетьман запитав у козаків, «...як велите мені підписуватися?» [6, с. 35], автор вводить на історичний арену Матвія. Він порадив підписуватися І. Виговському як «Іван Виговський на той час гетьман війська Запорозького»[6, с. 35].
Отже, два різні брати опинилися по різні сторони барикад.
І саме навколо сюжетної лінії, присвяченої стосункам Матвія і Супруна Журавок, сконцентровані найтрагічніші події, найболючіші точки роману.
Ю. Мушкетик характеризує братів як дуже не схожих між собою: рвучкий, відчайдушний, звиклий до командування Супрун і обережний, розсудливий, готовий скорятися молодшому братові Матвій. Супрун може безоглядно кинутися на ворожу лаву або податися за чимось примарним. Матвій ж у житті не дозволяв собі спалаху, крику, навіть великих грубощів, таким зробило його життя, в якому не поривався кудись далеко, не важився на щось велике, бо завше примірявся до середини.
Ю. Мушкетик переконливо досліджує психологію, з одного боку – «господаря», з другого – «дейнеки», підводячи читача до неминучої непримиренної сутички між братами, один з яких уособлює трудівника, другий - шукача дармового набутку.
При кожній зустрічі брати сперечаються, не можуть знайти розуміння, а згодом зустрічаються на ратному полі. Вони не рубають один одного, але коли лава іде на лаву, то кожен з братів просто фізично відчуває, що назустріч десь у тій лаві летить брат. І через цей складний вузол Мушкетик намагається передати найстрашнішу трагедію нашого народу - брат воює проти брата.
Романіст змалював образи українських лицарів, борців за справедливість, окреслив їхню душу і у її емоційно-почуттєвій, поетично-пісенній цілісності, і в конкретних проявах, наголосивши на зумовленій культурно-історичними факторами мінливості вдачі українців, передав риси національного характеру.
Роман Ю. Мушкетика «На брата брат» є цінним для нас як у пізнавальному, так і естетично-художньому та ідейно-тематичному планах. Він займає значне місце в українській історичній прозі насамперед тому, що правдиво змальовує суспільно-історичне життя українських земель другої половини XVII ст. Так, Мушкетик вдало відтінив нові тенденції, які з'явилися і набули поширення у господарському розвитку та соціальному становищі різних суспільних категорій населення Лівобережжя. Зокрема, він показав поступовий, але неухильний процес феодалізації козацької верхівки, нагромадження у її руках значних земельних володінь і тисяч залежних селян.
У своєму творі Мушкетик акцентує велике значення і Запорізької Січі, яка була важливим фактором внутріполітичного життя України. Їй належала роль основного форпосту у боротьбі проти турецько-татарської агресії та зрадницької політики старшинської верхівки різної орієнтації. Чимало сторінок у романі присвячено опису побуту і звичаїв запорожців, військових рад, форм судочинства.
Роман Ю. Мушкетика це художній твір, а не історичне дослідження. На його сторінках діє чимало персонажів, народжених творчою уявою автора. Виписані вони із знанням історичних обставин, у яких природно розкриваються характери, психологія героїв тієї епохи.
Мушкетик прагнув насамперед дати «людське прочитання» зображуваних історичних подій, тобто не лише персоніфікувати історичну акцію, показавши, як і ким вона здійснювалася, а й заглянути у внутрішній світ героїв, їхні думки, переживання й поривання, спробувати докопатися до глибиннолюдських першоджерел і пружин саме такого її протікання і результатів і на мою думку - йому це вдалося.
Мушкетик казав про твір «На брата брат», що це, можливо, найкращий його ро¬ман. У ньому автор піднімає важливу проблему національної незгоди, яка завжди ставала тим каменем спотикання, об який розбивалися кращі наміри борців за незалежну Україну.
Центральним персонажем змальовує Мушкетик гетьмана І.Виговського. Тому що вважав, що постать Виговського в нашій історії поцінована дуже неправильно. Він поданий як запроданець, зрадник, підступна людина. Це абсолютно несправедливо. Виговський був великим українським патріотом.
У творі «На брата брат» переважно відкривається різними гранями наша легендарна козаччина, національна слава, і ганьба, і біль, і гідність над усе, і поразки, розпука, і «окрадений, відтятий від своєї історії народ, винищення цвіту нації, її мови, духовності. І найрідкісніший у світі спротив, опір цьому нищенню, загадковий ген усе терплячості й виживання. Нищене, плюндроване, поховано в архівах – під пером письменника оживає, ятрить серце і б’є на сполох гостро сучасний погляд на історію»[5, с. 123].
У романі Мушкетик піднімає ряд важливих проблем: незахищеність українських земель, безперервні агресії зовнішніх ворогів - польських, татарських, турецьких поневолювачів, боротьба за владу «маріонеткових» гетьманів, нескінченні міжусобні війни. Він не випадково описує саме добу занепаду та спустошення, бо саме в такі трагічні моменти відбувалися гартування духу, випробування на стійкість, нагромадження фізичних і духовних сил для нового піднесення.
Список використаної літератури:
1. Беляєв В. Український радянський історичний роман / В. Беляєв // Питання української радянської літератури : Літературно-критичні статті. – К. : Рад. письм., 1955. – 345 с.
2. Величко С. Літопис : У 2-х т. / Пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. Мишанич / С. Величко. – К.: Дніпро, 1991. – Т. 1. – 371 с.
3. Дяченко С. У пошуках великої правди…: Модель борця за справедливість і її інтерпретація в романі Юрія Мушкетика « Прийдімо, вклонімося…»/ С. Дяченко// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2010. - №2. – 130 с.
4. Ільницький М.П. Людина в історії (сучасний український історичний роман). - К.: Дніпро, 1989. - 356 с.
5. Кодак М. Історичне повіствування : Замки й ключі : [Ю. Мушкетик] / М. Кодак // Київ. – 1999. – № 3-4. – 138 с.
6. Мушкетик Ю. На брата брат : Роман / Ю. Мушкетик. – Харків: Фоліо, 2006. – 317 с.
|
| |
| |
