| Marina | Data: Sroda, 04.06.2014, 21:51 | Wiadomość # 1 |
|
Grupa: Администратор
Wiadomośc: 127
Plusiki: 1
Status: offline
| Чижик Катерина Вадимівна
Студентка 2-го курсу
Спеціальності: «Українська мова та література»
Маріупольський державний університет
ОБРАЗ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА В ХУДОЖНЬОМУ СВІТІ П.КУЛІША
Особливо активного розвитку в сучасному літературознавстві набуває переосмислення художньої інтерпретації історичних подій, зображення найяскравіших постатей, побуту, політичної та духовної сфери діяльності наших пращурів. Пильна увага до історичного минулого - одна з характерних рис європейської та української літератури зокрема. Безперечно, що без осмислення історичного минулого країни не «збудувати» міцного фундаменту майбутнього, а отже, не відбудеться і повноцінний розвиток нації. Історична доля України та її народу є об’єктом ретельного дослідження як істориків, так і митців слова. Науковці все частіше звертають увагу на історичне в художній спадщині митців. На сьогодні маємо вагомі дослідження історичної поезії (М. Бондаря, Л. Голомб, Т. Гундорової, М. Жулинський, Н. Калениченко, С. Павличко, К. Пирогова, І. Приходько, Т. Трофименко, Т. Шварської, В. Шевченка та ін.). Проза цього періоду вже була об’єктом вивчення в літературознавчих працях В. Балушка, М. Бондаря, Д. Вирського, О. Гнідан, С. Єфремова, М. Жулинського, Н. Калениченко, А. Кащенкота ін.
Пильна увага до історичного минулого - одна з характерних рис європейських літератур та української літератури зокрема. Безперечно, що без осмислення історичного минулого країни не «збудувати» міцного фундаменту майбутнього, а отже, не відбудеться і повноцінний розвиток нації. В умовах активного розвитку самостійної української держави в науці та художній літературі починається переоцінка багатьох історичних цінностей, фактів, подій; із позиції сучасності розглядається діяльність ряду постатей, які протягом тривалого періоду знаходилися під ідеологічною забороною. Нового трактування зазнає й історична проза та історична поезія, які насамперед покликана відродити національну свідомість та громадянську позицію українців.
Історична проза є невід’ємною складовою національної літератури й одним з найпопулярніших літературних жанрів. Упродовж ХІХ ст. українська література надавала великого значення історичному процесу та окремим його явищам. Поступове накопичення історичних фактів спочатку у вигляді фундаментальних наукових праць сприяло розвиткові історичної прози доби романтизму.
Історична проза була одним із найпродуктивніших виявів художньої свідомості в умовах політичних репресій і долання духовного застою й багато в чому репрезентувала інтенсифікацію літературного процесу, виявляла розмаїття прийомів, засобів і форм художнього трансформування, синтезу життєздатних козацьких традицій.
Сприйняття козацтва, ставлення до нього змінювалося відповідно до історико-культурної ситуації, розуміння необхідності духовних зв’язків поколінь. Їх актуалізація зумовлена тим, що «після відродження державної незалежності України інтерес суспільства до козацького минулого, до власного історичного коріння значно посилився. Це пов’язано з розгортанням процесів державотворення, подальшим розкриттям і розвитком української національної ідеї, пошуками власної національної ідентичності, прагненням знайти у минулому міцну опору, щоб упевнено дивитись у майбутнє». Як вільний стан населення козацтво було провідною силою в боротьбі проти наступу на український народ чужої влади, чужої нації, чужої культури. Його художній образ є путівником історичної пам’яті, національної гідності й гордості, заповітом національної єдності.
Актуальність зумовлена тим, що досі немає єдиного аналітико-синтетичного дослідження образу українського козацтва, зокрема в художньому світі П. Куліша.
Метою дослідження є простеження специфіки художнього моделювання образу козацтва, виявлення провідних ознак трансформування історичних реалій у художньому світі П.Куліша, переосмислення, систематизація й узагальнення аспектів інтерпретації ролі козаччини в історії України.
Знаковим для історичної прози першої половини ХІХ століття став роман П.Куліша «Чорна рада» (1857). Твір друкувався починаючи з середини 40-х рр. ХІХ століття. Для того часу актуальною була ідея відродження національної української державності, тож автор звертається до часів боротьби України за самовизначення у таку ж складну добу.
«Чорна рада» - твір багатоплановий. Автор яскраво показує козацькі звичаї, закони, життя панства та простого люду, їх взаємини між собою. Реальні герої й герої вигадані діють тут згідно з принципами романтизованої історичної легенди, де любовні пригоди переплітаються з описами суворих сторінок національної історії. Тут замальовуються бурхливі події минулого країни, розкриваються сильні характери, безмежно віддані правді. Сомко, Тур, Шрам дбають про Україну. Брюховецький - тільки про владу. Цей разючий контраст допомагає краще зрозуміти конфлікт між, начебто однаковими, січовиками. Брюховецького можна порівняти з хитрючим лисом. Щоб узяти в руки булаву, він не відступає ні перед чим. Шрам же із Сомком самі склали свої повноваження представників влади.
Письменник яскраво змальовує історичну добу Запорізької Січі. Читачі повинні усвідомити, що Запорізька Січ була першою демократичною республікою Європи і всього світу. За словами П. Куліша, «Запоріжжя споконвіку було серцем українським...». Автор шанобливо доводить, що Січ мала мудрі закони: «На Запоріжжі усі рівні: нема, там ні панів, ні мужиків, ні багатих, ні бідних». Особливо захоплюється він законом побратимства козаків.
В атмосферу епохи П. Куліш вводить читачів через образи історичних постатей. На сторінках роману читаємо: «як вода в чорному морі не переведеться, поки світ сонця, так і в світу злітаються вони туди, як орли на недоступну скелю».
Посередництвом системи образів роману Куліш репрезентує ідею козакоцентризму, через яку показує наявність в українському суспільстві двох сил - державницької та руїнницької. Першу втілюють образи городових козаків Сомка і Шрама, другу - запорозька стихійна сила, що в суті своїй є національно несвідомою, схильною до соціального бунту, який автор вважає деструктивним. Трагедія України бачиться письменником у тому, що ці дві сили постійно між собою борються, перебувають у протистоянні. Ставлення Куліша до Запорожжя представлене через образи. З одного боку, він прихильно відноситься до центру козацької вольниці, бо тут «воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались». Але водночас автор показує, що дуже часто Січ є небезпечною для спокою на українських землях, несе загрозу для громадянського миру і порушує устої гетьманської держави. За допомогою образів Тура, ортодоксальних січових дідів утверджується ідея про те, що запорозькі порядки і звичаї входять у суперечності з громадським укладом Гетьманщини, підривають патріархальну родину.
Роман «Чорна рада» засвідчив, що український народ має свою давню і гідну пошани історію, велику культуру. Своїм твором Куліш звеличив самобутність духовного життя нації, ставив перед читачем гуманні та високоморальні ідеали, які й формували естетичні смаки українців.
Література
1. Гнідан О. Історія української літератури ХІХ поч. ХХ ст.: Навч. Посіб / О. Гнідан. - К.: Вища школа, 1987. - 158 с.
2. Єфремов С. Історія українського письменства / С. Єфремов.К.: Феміна, 1995. - 688с.
3. Жулинський М. Історія української літератури ХІХ ст.: у 2 книгах Кн.1: Підручник Київ : Либідь / М. Жуинський . - 2005. 656 с.
4. Історія української літератури ХІХ століття: Навч. посіб. для студ. філолог. спец. вузів / У 3-х кн. Кн. 1.: перші десятиріччя ХІХ ст../ За ред. М.Яценка. К.: Либідь, 1995. - 368 с.
|
| |
| |
