| Katerina20 | Data: Sobota, 16.09.2017, 13:19 | Wiadomość # 1 |
|
Grupa: Проверенные
Wiadomośc: 1
Plusiki: 0
Status: offline
| Золотарьова Катерина Володимирівна
студентка ОС «Магістр», спеціальності «Філологія(Українська мова та література)», Україна
КОНЦЕПТ ЛЮДИНИ НА ВІЙНІ У ЗБІРЦІ СЕРГІЯ ЖАДАНА «ТАМПЛІЄРИ»
Творчість Сергія Жадана отримала чимало суперечливих оцінок. Його вважають«культовим письменником» й «лідером покоління дев’яностих». У свою чергу Тамара
Гундорова вбачає у ньому «вічного підлітка» та «сумного клоуна», а Роксана
Харчук характеризує Жадана «виразником духовної безпритульності». Попри це,
творчість письменника набирає ще більшого резонансу не тільки в Україні, але й
за її межами.Поетична та прозова спадщина Сергія Жадана активно досліджується сучасними науковцями,зокрема, варто відзначити роботи О. Шафа, Б. Матіаша, П. Загребельного,
Г. Черненка, І. Мельничук, М. Хорошкова. Загалом, більшу частину
наукових розвідок присвячено прозовій спадщині, а в межах досліджень, які
окреслюють поетичну спадщину письменника, увагу зосереджено на використанні
біблійних мотивів у поезіях. Водночас ще недостатньо вивчалися нові поезії автора,
зокрема й остання збірка поезій письменника «Тамплієри». Отже, тема роботи є актуальною.Мета роботи – окреслити концепт людини на війні у поетичномудискурсі Сергія Жадана.Автор у передмові до збірки наголошує, що «Тамплієри – це 39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль,із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися,
та надію, на якій усе тримається» [1, с. 3]. Тай сама назва збірки ніби наштовхує читача на розуміння
основної тематики та проблематики книги віршів. Виникнення ордену Тамплієрів
було пов’язано з першим Хрестовим походом, у результаті якого Єрусалим був
звільнений від «невірних». Щоб охороняти паломників на шляху до Святих місць
хоробрі лицарі створили братство, історія якого й до сьогодні сповнена багатьма
таємницями. Хоча образи тамплієрів з’являються у останній поезії та мотиви
боротьби і водночас покори пронизують більшість поезій С. Жадана.Поезії збірки фрагментарно зображують ті чи інші події із життя пересічноїособистості: буття священика («Я знав священика, який був у полоні…»), любовні
колізії ліричного героя («Світло горіло всю ніч до ранку…», «Вони навіть можуть
жити в різних містах…», «Зима приносить віру і спокій…») внутрішні конфлікти
особистості («Я танцюю, – говорить вона, – доки падає сніг…», «Їй п’ятнадцять і
вона торгує квітами на вокзалі…») тощо. Водночас усі ці поезії охоплює основний
мотив – війна та існування людини у її межах. Хоч автор ні в якому разі не
натякає на збройний конфлікт на сході України, та все ж, через рецепцію до
образу тамплієрів, читач розуміє, що письменник апелює до трагічних подій, які
охопили Україну. Постмодерну інтерпретацію так званого образу «бідних лицарів» знаходимо упоезії «Сніг заносить залізничні вагони…». Центральні образи – добровольчі
батальйони, які повертаються до Києва після запеклої битви. Воїни змучені та
виснажені, але є втіленням покірності та спокою, приймають долю такою, як вона
є: «до церков уранці кожної неділі /сходитимуться на службу божу» [1, с. 40]. Порятунок зі всього смутку табезнадії, які охопили українських добровольців, ліричний герой вбачає у любові:
«Нам з тобою не лишилося нічого. / Крімлюбові, звісно. / Крім любові» [1, с. 41]. У подальших поезіях поетторкається такої проблеми як співвідношення життя та смерті, над якою
розмірковують ті, хто опинився у найгарячіших точках країни. Так, у поезії «Дихає
ночі теплий звіринець…» зображено образ піхотинця, який чистить зброю й
розмірковує над сенсом свого буття. Його єдине бажання – вижити цієї ночі: «цієї ночі так хочеться жити, / що від цього можна простопомерти» [1, c. 36]. Ці поезії об’єднує мотив «святості» та всепрощення (недармаавтор часто апелює до образів Христа, церкви, номену «молитва», а зброя у
піхотинця є святою). Збірні образи людей, а у нашому випадку навіть образи живих та мертвих, таксамо постають у поетичному світі Сергія Жадана. Метафорично постає образ «сірої
зони» у поезії «І стільки світла. Щоразу. Навіки…». «Сіра зона» асоціюється із
окупованою частиною Донбасу, а саме з тими місцевостями, де життя людей вже не
є можливим. Хоч там як, але письменник поетизує «сіру зону», у якій все ж таки
залишилося трохи життя: «Коли із зонивиходять діти й дорослі, /там все одно лишаються звірі та рослини» [1, c.88]. Життя поет протиставляє образу
мерців, які «годують від травня до серпня/ молодукукурудзу своїми серцями» [1, c.88]. Акцентується увага на тому, що
поняття смерті у цьому випадку не несе негативної семантики, адже будь-яка
смерть породжує нове життя: «Мертвіроблять свою роботу. /Квітнуть дерева сірої зони»[1, c. 88]. Отже, поезіє набуває філософського забарвлення. Образ гетто зустрічається у поезії «В гетто ніхто не святкує різдво». Гетто– у загальному сенсі, місцевість, де проживають етнічні меншини, так звані «відлюдники».
У поезії маємо алюзію на окуповану частину Донбасу. Якими якостями автор
наділяє людей, які мешкають у «його» гетто? Ці прикметні риси уособлює образ жінки: вона безіменна («В гетто у тебе немає ім’я» [1, c.30]), безправна («У тебетут немає прав» [1, c. 30]) та самотня («Чому вамусім так потрібно бути разом?/ Чому ви всі помираєте від самоти?» [1, с. 31]). Та попри це, автор залишає краплю віри тасподівання: його мешканці гетто «люблять до смерті», а «мерці» породжують нове
життя.Мотиви кохання та відданості пронизують майже всі поезії збірки. Міжзакоханими постійно виникають перешкоди, одна з них – відстань. Образи чоловіка
та жінки змальовано у поезії «Вони навіть можуть жити в різних містах…». Вірш сповнений
сумом та відчаєм, але у той же час надією: «…завждибуло проводжати її на нічний вокзал, / до останнього сподіваючись, що вона не
поїде» [1, c. 66]. Кохання пронизує повітря, тіло людини у поезії «Світло горіло всю ніч доранку», почуттями просякнуті сходи, сволоки, книги, меблі: «Будинок спав. У його коридорах /стояла любов, як хвороба в порах…» [1, c.60]. Між тим й у цій поезії
акцентується увага на очікуванні та розлуці: «Хай буде так, як було раніше /Вона чекає, але не пише» [1, c.61]. Але що об’єднує центральні образи поезій,які присвячені темі кохання? Незважаючи на всі обставини, вірші пронизані
вдячністю, ліричний герой дякує навіть за негативні моменти життя, адже життя
швидкоплинне та непередбачуване: «Дякуватиза те, що раптом не ставало відваги, /за те, що навіть не спадало на думку все забути, / за те, на що ніколи невистачало уваги / іза те, що не було шкода вогню та отрути» [1, c.94].Отже, нами було окреслено основні образи, що зустрічаються у збірці«Тамплієри»: образи військових, образ людини, що мешкає у межах «сірої зони» та
образи закоханих. Основна риса, що їх об’єднує – покора, з якою вони приймають
той чий інший стан речей. Але вони постійно сподіваються та шукають щось
позитивне у своєму існуванні. Чому автор апелює до епохи Середньовіччя та
образу тамплієрів? Мабуть тому, що людина Середньовіччя і людина сьогодення мають
дуже багато спільного. Образи у поетичному світі Жадана так само, як і люди
сьогодення прагнуть відшукати своє щастя, хоча ніхто досі не знає його формули,
так само прагнуть миру, хоч у цей надто недосконалий світ проривається війна –
як прихований інстинкт деструкції, закладений у кожному з нас.
Література 1. ЖаданС. Тамплієри. Поезії / Сергій Жадан. – Чернівці: Книги – ХХІ: Meridian Czernowitz,2016. – 120 c.
Резюме
As the title implies the article describes а new bookby Sergei Zhadan «The Templars». It is spoken in detail key images and motifs.
Much attention is given to image of man in war, love themes. Attempts are made
to draw parallels between modern man and the man of the Middle Ages.
Wiadomość zredagowana przez Katerina20 - Sobota, 16.09.2017, 14:11 |
| |
| |
