Початок ХХ ст. став часом якісних змін у всіх сферах життя грецької спільноти. Прискорений розвиток капіталістичних соціально-економічних взаємин у Північному Приазов’ї, промислове піднесення, розвиток морської торгівлі сталі підосновою матеріального збагачення значного соціального прошарку грецької міської громади та селянства. Останні отримали змогу долучитися до принад сучасної промисловості та культури, масово відправляли своїх дітей у маріупольські гімназії та вищі навчальні заклади, нерідко самі переселялися до міст, прокладаючи певні “культурні містки” між грецьким та слов’янським культурними світами [3, c.184].
Уряд України, а зокрема ЦКНМ при ВУЦВК, впритул підійшов до розв’язання “грецького питання” влітку 1925 р. Відправною точкою послідовної радянської роботи у середовищі українських греків дослідники вважають створення спеціальної урядової Комісії в складі представників ВУЦВК УССР, Наркомпросу, Маріупольської та Сталінської округ. Основною метою її роботи була оцінка перспектив запровадження політики коренізаціі стосовно маріупольських греків, як в суспільно-економічній, так і культурній галузі. Саме вона надала державним органам той фактичний матеріал, на якому вибудовувалася державна політика стосовно греків до кінця 1930-х рр. [3, c.183].
У цьому ж році “Наша правда” писала про основні напрямки роботи серед грецького населення. Наголошувалося на необхідності вивчити питання стосовно організації націоналах районних рад, національних шкіл, проведення роботи серед грецького населення рідною мовою тощо [1, c.1].
Як відзначала Н. Терентьєва, розробка радянською владою теоретичних питань національно-державного будівництва і здійснення державної політики мала на меті, перш за все, завоювання підтримки нової радянської влади з боку етнічних груп, однак з іншого боку, було зроблені реальні спроби вирішити низку життєво важливих проблем національного і культурного відродження, що суттєво вплинуло на долю грецького населення України. Радянська влада розглядала національні адміністративно-територіальні одиниці, перш за все, як спосіб залучення широких кіл національних меншин до соціалістичного будівництва, прискорення їх соціально-економічного і культурного розвитку за радянським зразком [2, c.268, 271].
Величезним досягненням соціальної політики 1920-х рр. у грецькому середовищі, на думку Л. Якубової, слід вважати суттєве підвищення загальноосвітнього рівня грецької громади, наближення пересічного рівня писемності та загальної культури греків до вимог часу [3, c.203].
Один з потужних впливів радянської держави в контексті коренізації було спрямованона мовну сферу. На думку Л. Якубової, саме 20-ті рр. ХХ ст. стали часом закладання нових тенденцій в розвитку народних мов греків Північного Приазов’я [3, c.205].
Мовна ситуація, яка склалася на початок 20-х рр. ХХ ст. в культурному житті греків України була, на думку дослідників, чи не найбільш заплутаною й найменш знаною серед усіх етнічних груп республіки. Еллінська мова на той час існувала як безписемна. На початку 20-х рр. ХХ ст. на Маріупольщині не було жодної школи, де викладалася б грецька мова. До того ж греки-елліни, що були ближчі ніж уруми до власне еллінського культурного ґрунту, були недостатньо численні для кількісного забезпечення процесів культуро- й мовотворення.
У серпні 1926 р. у Ростові-на-Дону була проведена Перша всесоюзна нарада з питань освіти та культурного будівництва серед греків СРСР. Вона ухвалила резолюцію, яка визначила димотику (розмовну мову Греції) офіційною письмовою і розмовною мовою греків СРСР. З цього моменту вона мала запроваджуватись у всіх грецьких освітніх установах, нею ж мала друкуватися література.
Проте більшість греків Маріупольщини та Сталінщини зустріли політику еллінізації досить вороже. Л. Якубова вбачає у цьому декілька причин: по-перше, усвідомлення грецьким населенням того, що йому для відповідної соціальної реалізації в СРСР необхідно було володіння російською мовою По-друге, літературна грецька мова була незрозумілою для носіїв маріупольських говорів [4, c.122 – 129]. Ситуація ускладнювалася відсутністю необхідної навчальної літератури, браком кваліфікованих педагогічних кадрів. На кінець 1930-х рр. справа запровадження димотики в культурне життя греків України зайшла в глухий кут. Складність полягала не лише в розбіжності димотики й місцевих діалектів грецьких громад, які при відсутності єдиного еллінського культурного поля не відчували необхідності об’єднання, а, навпаки, штучно пристосовувалися. Врешті-решт уряд СРСР, зокрема України, виявився неспроможним ані керувати, ані контролювати етнокультурні процеси в середовищі маріупольських греків. Ця обставина сприймалася державним керівництвом як потенційна небезпека розвитку місцевого сепаратизму, адже тотальний контроль держави над усіма сферами життя власного народу на той час став основою існування СРСР.
Наприкінці 1930-х рр. державні структури зневірились у своїй здатності вирішити так звану “грецьку проблему”. Шляхом її розв’язання було обрано згортання політики еллінізації як такої, винищення її запроваджувачів [4, c.82 – 85].
Таким чином, спроба радянського уряду змусити грецьке населення країни користуватися єдиною штучно створеною мовою виявилася невдалою. В першу чергу вона була негативно зустріта самими носіями мови. Невдачі у проведенні мовної політики надихнули можновладців на згортання модернізаційних процесів.
Література
1. О грекоизации // Наша правда. – 15. 09. 1925. – №52. – С. 1.
2. Терентьєва Н. Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность (XVII – XX вв.) / Н. Терентьєва. – Киев: “Аквілон-Пресс”, 1999. – 352 с.
3. Якубова Л. Грецьке село в горнилі “більшовитської перековки” (20-ті рр. ХХ ст.) [Електронний ресурс] / Л. Якубова // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць. Випуск 19(1). – К.: Ін-т історії України НАН України, 2010. – Доступний з:
http://history.org.ua/JournALL/pro_2010_19_1/10.pdf. 4. Якубова Л. Мовна проблема та її вплив на етнокультурне життя українських греків / Л. Якубова // Український історичний журнал. – К.: Інститут історії України НАН України. – 2004. – №2. – С. 121 – 133; №4. – С. 82 – 91.
Резюме. У статті висвітлено проблеми з якими зіштовхнулося радянське керівництво при вирішенні мовного питання грецької національної меншини. Показана недієздатність ідеї використання у повсякденному житті штучно створеної мови.
Резюме. В статье освещены проблемы, с которыми столкнулось советское руководство при решении языкового вопроса греческой нацменшины. Показана несостоятельность идеи использования в повседневной жизни искусственно созданного языка.
Summery. In this article the author describes language problems which had the Soviet government with Greek national minority. She showed inability of using artificial language in ordinary life.
