| Marina | Data: Niedziela, 29.06.2014, 22:40 | Wiadomość # 1 |
|
Grupa: Администратор
Wiadomośc: 127
Plusiki: 1
Status: offline
| Журавльова С.М.
Маріупольський державний університет
ПРО ДЕЯКІ НАЗВИ ЇЖІ В ГОВІРЦІ СЕЛА НОВОУКРАЇНКА
КУЙБИШЕВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
У статті розглянуто низку номінацій їжі, уживаних у новожитній говірці села Новоукраїнка Куйбишевського району Запорізької області. Здійснено лексико-семантичний аналіз загальних назв їжі, найменувань, пов’язаних із часом споживання їжі, назв хлібних та інших виробів з тіста. Проведено окремі міждіалектні паралелі найменувань їжі.
Ключові слова: українські нижньонаддніпрянські говірки, назви їжі, сема.
Вивчення словникового складу українських говірок є однією з актуальних проблем сучасної діалектології. Ще з кінця ХХ ст. вчені почали приділяти значну увагу дослідженню різноманітних тематичних груп лексики, серед яких важливе місце посідає лексика побутової сфери.
Харчування відіграє в житті людини першорядну роль, тому й лексика, пов’язана з їжею та кухонним начинням (і ширше – побутом людей), має важливе значення і для мовознавчої науки, і для історії, етнографії. Ґрунтовне вивчення цієї тематичної групи лексики, використовуваної населенням, становить безсумнівний інтерес для мовознавства взагалі й української діалектної лексикології зокрема.
На сьогодні бракує системних описів назв їжі в українських говірках. Надбанням вітчизняної діалектології є дисертаційні студії про номінації їжі. Так, аналізові лексики побутової сфери, зокрема найменувань їжі, присвячено праці З. Ганудель (українські говірки Східної Словаччини) [3], Е. Ґоци (українські карпатські говори) [4], Н. Загнітко (українські східностепові говірки) [5; 6], М. Волошинової (українські східнослобожанські говірки) [1; 2] та ін. На увагу заслуговує й дослідження Л. Ура «Назви їжі й кухонного начиння в південних ужансько-латорицьких угорських говірках Закарпатської області» [7].
Актуальність обраної теми зумовлена недостатньою вивченістю номінацій на позначення їжі в українських новожитніх говірках. Адже зазначена лексика в більшій частині південно-східного простору (слобожанських, степових, нижньонаддніпрянських говірках) досі не тільки не вивчена, але й не зібрана.
Метою статті є опис окремих номінацій їжі в новоствореній говірці села Новоукраїнка Куйбишевського району Запорізької області, що територіально є ареалом побутування українських нижньонаддніпрянських говірок.
Досягнення мети передбачає реалізацію таких завдань: 1) за питальником зафіксувати лексику на позначення їжі в досліджуваній говірці; 2) здійснити лексико-семантичний аналіз загальних назв їжі, найменувань, пов’язаних із часом споживання їжі, назв хлібних та інших виробів з тіста; 3) з’ясувати міждіалектні паралелі номінацій їжі.
Джерельною базою дослідження стали власні записи автора, здійснені у 2013 році експедиційним методом у селі Новоукраїнка Куйбишевського району Запорізької області.
Розглянемо спочатку особливості загальних назв їжі та лексики, пов’язаної з часом споживання їжі.
У ролі загальної назви їжі в досліджуваній говірці вживають іменник на позначення збірного поняття про│дукти. Інформант пояснює, що місцеві люди не вживають слова ст│рава, замість нього використовують номен │йіжа. Діалектоносій подає такий коментар: ст│рава / не ўжи│вайут’ ц’о│го с│лова с│трава / ми не ўжи│вайем ц’о│го с│лова / а п’ідт цим з│начен’:ам │тоже │йіжа // │йіжа не про│дукти ўже / а │йіжа.
Для вираження семи ‘сніданок, з’їдання їжі вранці’ використовується назва сн’і│данок. Ця лексема властива й сучасній українській літературній мові з аналогічною семантикою [СУМ ІХ, с. 426].
Сема ‘споживання їжі після обіду перед вечерею’ маніфестована іменником │полуден’.
Сема ‘споживання їжі серед дня’ представлена номеном о│б’ід. Інформант також уточнює час, коли саме обідають: ми ў два│надц’ат’ о│б’ідайемо. Слово має праслов’янське коріння; праслов’янське *obĕdъ утворене від дієслівної основи *ĕd- ‘їсти, їжа’ за допомогою префікса ob- [ЗВС, с. 636]. Лексема властива й сучасній українській літературній мові з тим самим значенням [СУМ V, с. 503].
Сема ‘ситний, який, маючи багато поживних речовин, добре насичує (про їжу, страву)’ репрезентована лексемою пи│тател’ний, яка притаманна розмовному мовленню.
Значну роль у лексиконі діалектоносіїв відіграють назви хлібних та інших виробів з тіста.
У повсякденному раціоні селян і вироби з борошна, і хліб як життєво важливий продукт завжди були популярними, отже, належать до архаїчних атрибутів харчування слов’ян.
Сему ‘хліб’ у говірці репрезентовано загальновживаною лексемою хл’іб, яка характерна й для сучасної української літературної мови [СУМ ХI, с. 78]. Зауважимо, що в західнополіському континуумі зафіксовано фонетичний варіант хлиб [АЗП ІІ, с. 228].
Сема ‘розчинна закваска для тіста’ представлена іменником о│парка. У літературній мові наявний варіант опара із семантикою ‘заправлене дріжджами або закваскою рідке тісто, яке потім учиняють’ [СУМ V, с. 703].
Сема ‘гливкий, недопечений хліб’ виражена номінацією глиў│т’ак.
Сема ‘невеликий хліб із залишків тіста на дні та стінках діжі, макітри’ репрезентована іменником о│терки.
Сема ‘скибка, відрізаний ножем плоский кусок печеного хліба’ представлена номеном ок│райец’, який функціонує і в сучасній українській літературній мові для передачі аналогічного значення [СУМ V, с. 676].
Сема ‘перепічка, приплюснутий, поколотий ножем хлібець із кислого тіста, спечений на сковороді’ має маніфестант корж, який характерний з тією самою семантикою і для літературної мови [СУМ ІV, с. 289].
Сема ‘корж, плоский, круглої форми виріб із прісного тіста’ виражена іменником пе│реп’ічка. Інформант подає такий коментар: пе│реп’ічка / це │тоже ж на зак│вашеному / тоўс│тен’ка // о│бично пе│реп’ічки бу│ли тоўс│т’і / це той │самий корж / │т’іки тоўшчи│ни дес’ до двох санти│метр’іў.
Сема ‘галушки, страва з різаних або рваних шматочків прісного тіста на воді або на молоці’ реалізована іменником галуш│ки, який засвідчено і в інших говіркових масивах, зокрема в західнополіських [АЗП І, с. 84].
Сема ‘локшина, виріб з прісного пшеничного тіста у вигляді тонких висушених смужок’ має репрезентант │локшина, властивий і сучасній українській літературній мові з аналогічним значенням [СУМ IV, с. 543].
Сема ‘паляниця, переважно пшенична хлібина, круглої форми’ представлена іменником пал’а│ниц’а. Особливості цього виробу інформант пояснює так: це к│ругла / ну / то коро│вай / а це к│ругла хл’і│бина пал’а│ниц’а / квад│ратнойу н’і│коли не │буде пал’а│ницейу // бу│вайе к│руглий хл’іб / йа│кий вип’і│кайец’:а на к│ругл’ій сковоро│д’і / це пал’а│ниц’а. Зазначимо, що в поліському обширі зафіксовано фонетичні варіанти паланица і палєніца із семантикою ‘хлібина, яка змочується водою при викачуванні’ [ЛПГ, с. 150].
Сема ‘прісний пиріг із сиром, гарбузом чи іншою начинкою’ виражена словосполученнями: пи│р’іг із ка│пустойу, пи│р’іг на │сирн’ій прип│рав’і. Інформант подає такий коментар: пи│р’іг це │випеичений / з│добне │т’істо із йа│койус’ на│чинкойу обоўйаз│ково / по│видлом там / з ва│рен’:ам йа│кимс’ / з │йагодами нак’і│нец’ / ну │во:бш’ч’ем пи│р’іг.
Сема ‘мамалига, каша з кукурудзяного борошна’ маніфестована іменником мама│лига, який з тією самою семантикою притаманний і літературній мові [СУМ IV, с. 615].
Сема ‘бублик’ виражена номеном │бублик, що функціонує з аналогічним значенням і в сучасній українській літературній мові [СУМ I, с. 246].
Сема ‘начинка для пирогів і т. ін. із печінки, вишкварків’ має репрезентант на│чинка.
Сема ‘вареник, невеликий варений виріб, зліплений з прісного тіста й начинений сиром, ягодами і т. ін.’ реалізована іменником ва│реник, який побутує в різних українських говіркових масивах, зокрема в західнополіському континуумі [АЗП І, с. 44].
Сема ‘оладка’ виражена найменуванням млин│ц’і, яке фіксує й «Словник української мови» [СУМ IV, с. 764].
Сема ‘налисник, тонкий млинець, у який загортають начинку, найчастіше з сиру’ маніфестована іменником на│лисники. Носій говірки так пояснює особливості номінації цього виробу: ну це даў│но / │рок’іў / │може / д│вадц’ат’ во│ни нази│валис’ сул│тан’с’к’і пир’іж│ки / і ре│цепт та│кий буў / сул│тан’с’к’і пир’іж│ки / а то│д’і с│тали п│росто йіх на│лисниками нази│ват’ // на│лисник це то│нен’кий п│р’існий / безс │жиру │коржик / ў йа│кий обоўйаз│ково шос’ за│мотуйут’ / завер│тайут’.
Таким чином, у досліджуваній говірці загальні назви їжі, найменування, пов’язані із часом споживання їжі, назви хлібних та інших виробів з тіста являють собою великий шар лексики, який відображає побут мешканців села. Зафіксовані номени здебільшого є українськими літературними назвами, що свідчить про близькість нижньонаддніпрянських говірок, зокрема досліджуваної говірки, з українською літературною мовою. Перспективним уважаємо ґрунтовне вивчення назв страв рослинного й тваринного походження, а також номінацій напоїв у зазначеній говірці.
ЛІТЕРАТУРА
1. Волошинова М. О. Назви молока та молочних продуктів в українських східнослобожанських говірках / М. О. Волошинова // Лінгвістика : зб. наук. праць. – Луганськ, 2011. – № 3, ч. І. – С. 56–65.
2. Волошинова М. О. Назви страв із борошна в українських східнослобожанських говірках / М. О. Волошинова // Лінгвістика : зб. наук. праць. – Луганськ, 2011. – № 1. – С. 32–41.
3. Ганудель З. Т. Бытовая лексика украинских говоров Восточной Словакии (названия пищи, посуды и утвари) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 «Языки народов СССР (украинский язык)» / З. Т. Ганудель. – К., 1980. – 21 с.
4. Ґоца Е. Д. Назви їжі й кухонного начиння в українських карпатських говорах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Е. Д. Ґоца. – Ужгород, 2001. – 18 с.
5. Загнітко Н. Загальні назви їжі в східностепових говірках / Надія Загнітко // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. – Донецьк, 2002. – № 12. – С. 247–252.
6. Загнітко Н. Назви м’ясних страв у східностепових говірках Донеччини / Надія Загнітко // Лінгвістика : зб. наук. праць. – Луганськ, 2011. – № 3. – С. 65–72.
7. Ур Л. Л. Назви їжі й кухонного начиння в південних ужансько-латорицьких угорських говірках Закарпатської області : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.09 «Фінно-угорські та самодійські мови» / Л. Л. Ур. – Ужгород, 2004. – 20 с.
ДЖЕРЕЛА ТА ЇХ УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
АЗП – Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок : [у 2 т.] / Г. Л. Аркушин. – Луцьк : Вежа, 2000. – Т. 1. – 354 с. ; Т. 2. – 458 с.
ЗВС – Загоруйко О. Я. Великий універсальний словник української мови / О. Я. Загоруйко. – Харків : Торсінг плюс, 2009. – 768 с.
ЛПГ – Лисенко П. С. Словник поліських говорів / П. С. Лисенко. – К. : Наук. думка, 1974. – 260 с.
СУМ – Словник української мови : [в 11т.] / [за ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1970–1980. – Т. 1. – 1970. – 801 с. ; Т. 4. – 1973. – 840 с. ; Т. 5. – 1974. – 840 с. ; Т. 9. – 1978. – 918 с. ; Т. 11. – 1980. – 700 с.
|
| |
| |
