| Marina | Data: Niedziela, 29.06.2014, 22:34 | Wiadomość # 1 |
|
Grupa: Администратор
Wiadomośc: 127
Plusiki: 1
Status: offline
| Семашко Тетяна Федорівна
к.ф.н., докторант Інституту філології
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Україна
ПІЗНАВАЛЬНИЙ АСПЕКТ ПРОЦЕСУ КАТЕГОРИЗАЦІЇ
Як слушно зауважив американський учений Дж. Лакофф, людство без спроможності до категоризації не змогло б функціонувати взагалі – ні в матеріальному світі, ні в соціальному та інтелектуальному житті. Дослідник далі наголошує, що категоризація світу є найважливішою функцією людської свідомості, оскільки «немає нічого більш базового для нашого сприйняття, діяльності, мовлення. Щоразу, коли ми розглядаємо щось як клас речей, … ми здійснюємо категоризацію. Змінюючи уявлення про суть категорій і явище категоризації, ми змінюємо уявлення про світ» [4, с. 20-24].
Категоризація в найзагальнішому сенсі – це процес систематизації засвоєних знань, основний засіб надати сприйнятому світові упорядкованого характеру, систематизувати якось те, що спостерігається, і побачити в ньому подібність одних явищ на противагу відмінності інших [3, с. 84]. Щоразу сприймаючи порцію нової інформації про світ, людина намагається розмістити її в мозку шляхом віднесення до тієї чи іншої категорії.
Здатність класифікувати явища, розподіляти їх за різними класами, розрядами й категоріями свідчить про те, що людина, сприймаючи світ, судить про ідентичність одних об’єктів щодо інших, про їхню подібність або, навпаки, відмінність. Здійснюючи категоризацію дійсності, свідомість людини зводить безкінечну різноманітність своїх відчуттів і об’єктивну багатоманітність форм матерії в певні рубрики, класифікує їх.
Категоризація значною мірою спирається на досвід людини, а не здійснюється за встановленими теоретичними правилами. Таким чином, процес категоризації як пізнавальний процес, є не просто членуванням світу на категорії та співвіднесення з ними певних об’єктів та явищ, це також спеціальне виокремлення базового рівня як психологічно найзначимішого, оскільки переважна частина нашого знання локалізується саме на цьому рівні, ідеологічно детермінованому поведінкою людини, її активною участю в житті соціальних груп чи суспільства загалом.
При тому зауважимо, що категоризація відображає не випадковий розподіл явищ навколишньої дійсності, а, натомість, базується на когнітивних здібностях людського мозку: порівнянні, ототожненні, аналогії. Категоризація досвіду людини, на думку О. Селіванової, «є переважно неусвідомленою і автоматичною, має статичний і динамічний характер, оперує предметними сутностями й абстракціями, раціональним й ірраціональним» [Селіванова 2008, с. 377]. У більш загальному сенсі категоризацію можна потрактувати як процес систематизації засвоєних знань, особливою формою структурування знань, уявляючи її як когнітивний процес, що дає змогу людям усвідомлювати світ, фіксуючи й структуруючи його в зручний для діяльності мозку спосіб.
Ідея категоризації світу бере початок ще з трактатів давньогрецьких та римських філософів, якими була створена «схоластична» або «Аристотелева теорія категоризації», згідно з якою категорії виділяються на основі необхідних і суттєвих ознак і відсутність хоча б однієї із них призводить до непопадання об’єкта до означеної категорії. За такого підходу будь-який предмет, поняття або наділені необхідними ознаками, або ні і, відповідно, або є елементами даної категорії, або ні. При тому подвійний статус і проміжні варіанти виключаються. Отже, категорії в рамках класичного підходу мислились як певні конструкти – абстрактні «вмістилища» знань: одні предмети, якщо їм притаманні певні загальні ознаки, що визначають категорію, входять у «категорію-вмістилище», інші знаходяться поза нею.
Тільки у двадцятому столітті у результаті проведених емпіричних досліджень в галузі когнітивної психології (Дж. Брунер, Л. Вітгейнштейн Л. Вигоцький, У. Лабов, Е. Рош) та отриманих експериментальним шляхом даних стало зрозуміло, що основні постулати категоризації, пропаговані класичним підходом не спрацьовують і необхідна нова теорія, заснована на нових принципах.
У результаті був спростований один із постулатів класичної теорії – про чіткі і незмінні межі категорії; прийшло усвідомлення того, що категоріальні межі не завжди чітко визначені, а категорії відмежовані одна від одної. Більш того, на думку А. Вежбицької, ознаки категорії виявилися не пов’язаними з внутрішніми якостями предметів, а, скоріше, відображали їх функцію у відповідній культурі [1, 1989; 1996].
Науковці, що працюють у руслі сучасної когнітивної парадигми, розширили круг пошуків: для більшості сучасних концепцій категоризації характерне чітке усвідомлення зв’язку між категоризацією і моделюванням когнітивних процесів, що відбуваються під час аналізу і синтезу знань людиною; категоризація розглядається як спосіб конструювання знань про світ, виступаючи ключовим компонентом процесу пізнання. Така категоризація продукує інше прочитання мови, культури та місця в ній людини. Науковці, які діють в межах названих пріоритетів (Ю. Апресян, Н. Арутюнова, Е. Бенвеніст, М. Болдирев, А. Вежбицька, І. Голубовська, О. Залевська, Т. Кацберт, О. Кубрякова, В. Маслова, О. Селіванова, Н. Слухай, О. Снитко, Ю. Степанов, І. Штерн, Г. Шухард, А. Юнацька та багато ін.), намагаються виявити глибинний зв’язок когнітивних структур людської свідомості з мовними формами, простежити «модус» відбиття характеру сприйняття та пізнання світу в глибинних ментальних утвореннях, що належать до сфери позасвідомого [2, с. 9].
Таке бачення поглибило розуміння поняття «категоризація» та продукувало новий його зміст. Як зазначає С. Шафіков, сучасне розумінні проблеми сутності категоризації – категоризації на найвищому рівні абстракції, сходить до думок Б. Уорфа про виділення розрядів, до яких входять не просто сутності, а сутності, на які вплинула мова. Він же репрезентує сучасне визначення категоризації «…узагальнення (типізація) складових частин світу» [7, с. 3-4]. У сучасному мовознавстві категоризацію визначають також як теорію систематизації значень слів у мовній свідомості людини у межах наявної в свідомості носія мови наївної картини світу [8, с. 159-160]; як «когнітивне розчленування реальності, суть якого полягає у поділі всього онтологічного простору на різні категоріальні ділянки.., структурування світу, акт співвіднесеності слова / об’єкта з тією чи іншою групою, спосіб встановлення ієрархічних відношень типу «клас – член класу» [5, с. 41]. Оскільки, як зазначає О. Селіванова, дослідження категоризації є важливим щодо розуміння операцій індивідуальної та колективної свідомості, для вивчення способів зберігання, обробки та систематизації знань [6, с. 277], такий підхід дає змогу по-новому інтерпретувати категоріальний потенціал природної мови, розглядаючи його як модель формалізованого представлення знань.
Отже, процес категоризації як спосіб пізнання та усвідомлення світу є ефективним інструментом формування різного типу знань, що експлікують лінгвістичні характеристики дискурсивних елементів у площину когнітивного моделювання знань.
Література
1. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Анна Вежбицкая. – М. : Языки русской культуры, 1999. – 270 с.
2. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу : монографія. – [2-ге вид., випр. і доп.] / І.О. Голубовська. – К. : Логос, 2004. – 284 с.
3. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения / Е.С. Кубрякова. – М : Ин-т языкознания РАН, 1997. – 330 с.
4. Лакофф Дж. Женщины, огонь и опасные вещи: Что категории языка говорят нам о мышлении / Пер. с англ. И.Б. Шатуновского / Дж. Лакофф. – М. : Языки славянской культуры, 2004. – 792 с.
5. Маслова В.А. Когнитивная лингвистика: Учебное пособие / В.А. Маслова. – Минск : Тетра Системе, 2004. – 256 с.
6. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями і проблеми / О.О. Селіванова. – Полтава : Довкілля. – К., 2008. – 711 с.
7. Шафиков С.Г. Категории и концепты в лингвистике / С.Г. Шафиков // Вопросы языкознания. – 2007. – № 2. – С. 3-17.
8. Штерн І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. Енциклопедичний словник для фахівців з теоретичних гуманітарних дисциплін та гуманітарної інформатики / І.Б. Штерн. – К. : АРТЕК, 1998. – 336 с.
Резюме
Автор предлагает понимание процесса категоризации как одного из способов познания и осознания окружающего мира. Категоризация – эффективный инструмент формирования различного типа знаний, в частности когнитивных. Изучение процессов категоризации особенно важно для понимания наших мыслей, наших действий, всего того, что делает нас людьми.
|
| |
| |
