Добіна Т.Г.,
аспірант кафедри культурололгії та інформаційної діяльності Маріупольського державного університету (Україна)

Процес становлення і самоствердження української культури першої половини ХХ ст. вимагав широкого обговорення проблем музичного мистецтва та приводів для його критики. Активно вивчалися питання виховної цінності і змістовності музичних творів, оцінювався зв'язок музики з дійсністю, літературою, мовою, висвітлювалися принципові засади реалізму, народності і національної своєрідності та взаємовпливу в музиці слов`янських народів.
В контексті даної конференції обрано творчість українського діяча культури, теоретика музичного мистецтва композитора Бориса Лятошинського, а також його різнобічна діяльність публіциста та музично-громадського діяча.
Вивчення принципових творчих позицій композитора здійснюється на матеріалі його музичних творів, різноманітних публікацій та виступів.
Культуротворчий доробок Бориса Миколайовича Лятошинського заслуговує на увагу не лише як доповнення до його музичної спадщини, але як художньо-естетична і етична позиція представника минулої епохи. Він не бажав миритися з маніпулюванням точками відліку та пріоритетами в царині художньої культури. Лятошинський акцентував увагу на актуальних і принципових проблемах культури і творчості, на особливій ролі композитора, педагога і діяча культури стосовно минулого, сьогодення і майбутнього. Йому було властиве глибоке почуття відповідальності за ту духовну установку, провідником якої він стає.
Висловлені ним ідеї і міркування дають достатньо повне уявлення про світогляд композитора, про його погляди на суспільство і культуру як сучасного йому періоду, так і минулих епох. Композитор звертається до творчості діячів різних національних шкіл та пластів, що мають загальнолюдські цінності.
Музика Лятошинського привертає увагу концептуальністю, чітким виразом авторських думок і відчуттів. Вона наділена великою силою емоційної дії, оскільки відрізняється яскравістю образів, контрастністю їх зіставлень, гостротою та шляхетністю музичних тем і рідкісною щирістю. Для творів цього українського автора характерні, з одного боку, відгуки на тенденції часу, з іншої — втілення особливостей індивідуального характеру і стилю мислення.
Така різноплановість творчості Лятошинського обумовлена багатьма чинниками - Борис Миколайович був справжнім сином свого часу. Попре те, що йому довелось пережити драму розчарувань радянської інтелігенції тієї епохи, він щиро вірив у правдивість приходу періоду «відлиги» та в світле майбутнє.
Лятошинський був доскіпливим дослідником нових звучань і акустичних закономірностей, що відкривали нові можливості гармонійного мислення, древніх пластів традиційного мистецтва і сучасних фольклорних джерел, віддаючи данину як класичним, так і сучасним йому стилям. В цьому плані, не зважаючи на помітну еволюцію сти¬лю, в творчому вдосконаленні композитора була певна цільність: основна риса його діяльності - пошук вищих, позачасових сенсів буття - не вичерпувалася і не слабшала. Внутрішня єдність цієї лінії дозволила композиторові пройти свій шлях через безліч завад і перешкод політичного та ідеологічного характеру і утвердити своє «Я» митця і людини. Його позиція і погляди на проблеми сучасності лише інколи могли бути зрозумілими через сміливість образів та історичні паралелі.
Борис Лятошинський став справді знаковою фігурою для української музичної культури. Будучи провідним композитором України, він докладав надзвичайно багато зусиль для підняття престижу цієї діяльності, що було обумовлено і вимогами ситуації, і внутрішньою переконаністю цього видатного митця-мислителя.
В багатющій композиторській творчості його зокрема хвилювала слов`янська тематика, а саме: українська, російська, польська поезія, яку він зазвичай прагнув покласти на музику. І це йому чудово вдавалося.
Завдяки слов`янським корінням, його музична спадщина, колоритна й різноманітна в жанровому й інструментальному відношенні, сама справила помітний вплив на розвиток української, російської - ширше слов`янської - та світової музичної культури. За своє життя він став автором понад 100 музичних творів різних жанрів. В його доробку опери на лібрето І.Кочерги та М.Рильського; твори для хору з оркестром на сл. Т.Шевченка; вокальні твори на слова О.Пушкіна, К.Рилєєва, К.Бальмонта, І.Франка, О.Фєта, Л.Первомайського, В.Сосюри, А.Міцкевича. Слід відзначити також його широковідомі інструментальні твори зі слов`янської тематики, у тому числі: «Слов'янська» симфонія; Польська сюїта, Слов'янська сюїта, Увертюра на чотири українські народні теми, Слов'янська увертюра, «Слов'янський концерт», Сюїта для квартету на українські народні теми, Український квінтет, дві мазурки на польські народні теми та ін.
Творче вдосконалення, як і саме музичне насліддя провідного композитора України Бориса Миколайовича Лятошинського, стало немовби новим кри¬терієм, певною точкою відліку для музикантів різних поколінь, своєрідним центром, від якого багатьма шляхами продовжився впевнений поступ української музичної культури.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ
1. Копиця М. Джерелознавчий аспект у вивченні спадщини Б. Лятошинського / М. Копиця // Музичний світ Бориса Лятошинського: Збірка матеріалів Міжнародної теоретичної конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження композитора. – К.: Центрмузінформ, 1995. – С. 89–93.
2. Царевич І. Камерно-інструментальні ансамблі Б.Лятошинського, створені у 20-х роках // Українське музикознавство: Зб. ст. Вип. 7. – К.: Музична Україна, 1972. – С. 103 – 118.
3. Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика Микола Гордійчук. - К. : Муз. Україна, 1969.-426 с.