| Marina | Data: Wtorek, 16.05.2017, 16:42 | Wiadomość # 1 |
|
Grupa: Администратор
Wiadomośc: 127
Plusiki: 1
Status: offline
| Олена Мельникова,
ст. викладач кафедри соціальних комунікацій,
Маріупольський державний університет,
Україна
Жанрова своєрідність в самвидавному журналі "Євшан-зілля"
"Євшан-зілля" був самвидавним, науково-популярним, літературно-мистецьким й культурологічним журналом. У самвидаві вийшло п’ять чисел у Львові (1987–1989 рр), наступний шостий не було видано. Серед членів редколегії були І. Калинець та Ір. Калинець, В. Стецюк, М. Осадчий, Ю. Волощак, З. Фіголь, О. Рест, І. Когрич, А. Цибко, І. Гречко, Я. -М. Гнатів. Часопис мав такі постійні рубрики: "До джерел", "Чужинецька легенда", "Муза Євшану", "Поза межами болю", "Незлим тихим словом", "Життя коротке-мистецтво вічне", "Слово і Діло", "Україніка", "Антологія назви", "Сторінки редактора"[2, с. 231].
Основною тематикою журналу було поширення українською мови та проблема двомовності в країні, викриття злочинів радянського режиму, відновлення прав греко-католицької церкви, поширення творів заборонених українських письменників, митців, громадських діячів. Перший номер "Євшан-зілля" вийшов у листопаді 1987 р. на 294 с. та мав підзаголовок "Присвячується 800-літтю назви України (1187–1987)". У номері висвітлено творчість О. Кульчицької, О. Вишні, Й. Лозинського М. Шашкевича Ю. Кульчицького. До "Музи Євшану" було включено поезії В. Стуса, І. Калинця. У рубриці "Поза межами болю" висвітлювалися проблеми як знищення церков, освіти, збереження культурних експонатів. У рубриці "Не злим тихим словом" було опубліковано два нариси про творчість композитора В. Матюка. У коментарі до них редколегія поставила питання про видання спадщини музичного критика С. Людкевича. В есе "Чуженецька легенд, що стала рідною…" Ір. Калинець написала про метафору євшан-зілля в легендах та творах українських письменників, зокрема Л. Українки, І. Франка, М. Вороного, В. Пачовського. Автор використовувала арсенал художніх засобів як риторичні питання, метафори та метонімії, плеоназми, тощо: "Чому саме полинові судилося навертати людську душу і розум до священнї, обітованої, рідної землі? Не оспіваній за красу з давніх-давен дикій рожі, не романтичній калині, навіть не сонцеликому соняшникові, а саме полинові – євшан-зіллю? Мабуть, лише душевні страждання, гіркота життя навертають людину до джерел – до початків, до спільноти – народу-нації" [3, c. 15]. Отже, редакційна колегія висвітлювала історичну тему, знаходячи нову інформацію по архівах, музеях, інтерв'ю із свідками історичних подій, але й проводили власні експедиції, культурологічні поїздки, про які звітували. Крім публікації маловідомих творів українських письменників і митців, автори часопису висвітлювали події 1980-х рр. Більша частина контенту відображала історичну, культурницьку, мистецтвознавчу, літературознавчу, освітню тематики, наголошуючи на важливій ролі гуманітарних наук. Крім художніх творів і передруків документів мають місце і серійні статті І. Гречка, і сатиричні твори на актуальні проблеми Я.-М. Гнатіва. Заклик до аудиторії, зокрема до теми історичної пам'яті та національної культури, мав зворотну реакцію як в листах, так і в масових зборах, що організовувала редколегія та друкувала репортажі з фотографіями.
Самвидав був популярний наприкінці 1980-х рр., адже «…соціосистема зацікавлена в нових видах повідомлень, коли йдеться про трансформацію соціосистеми, то в нормі, навпаки, типовим для соціосистеми є повідомлення, що спрямовані на утримання ситуації, на стабілізацію її» [1, с. 32].
Література
1. Почепцов Г. Контроль над розумом. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2012. – 350 с.
2. Рух Опору в Україні: 1960–1990. Енциклопедичний довідник / Передм. О. Зінкевича, О. Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – 804 с.
3. Стецюк В. Аромат Євшан-зілля: до 20–річчя національної революції 1988–1991 років / В. Стецюк, М. Жарких. - К.: Видавничий дім "Стилос", 2008 – 575 с.
Summary. Researches deal with the investigation of ukranian samvydav of Soviet Ukraine in particular illegal journal "Yevshan-Zillya". Its were conducted on the basis of archival sources and scientific works of domestic scientists. The creative heritage of dissidents is investigated in different fields of sciences, in particular, in journalism, literary criticisms, history.
Key words: samvydav, dissident communication, alternative source of information.
|
| |
| |
