Визнання телебачення як засобу комунікації відбувається у міжнародному масштабі, його можливості вдосконалюються у 3 напрямках: технологічний компонент доповнюється супутниковим зв’язком; контент розширюється, відбувається сегментація ринку; взаємодія з глядачем удосконалює систему вивчення аудиторії, запроваджується people meter та рейтинги. Ускладнюється телемова, започатковується тенденція до руйнування програми телемовлення та отримання матеріалів на замовлення, за допомогою попереднього запису на відеомагнітофон окремим глядачем. Розвиток моделі прямоефірного телемовлення у цей період пов’язаний з «телемостами» та прямоефірними трансляціями, особливо спортивних змагань на зразок олімпіад [1, 16]. Вперше прямі трансляції виходять з-під редакційного впливу.
Історія розвитку телебачення присвячено чимало досліджень. Як будь-яка річ, що має початок, як будь-яке явище в тимчасовому простору має свою історію, так і телебачення має право на свою історію. Історія телебачення – це історія і речі, і явища одночасно [2, с. 68]. Одні ведуть відлік телебачення з моменту перших інженерних дослідів, з передачі зображення на відстані, інші - з того моменту як телебачення стало аналоговим і доступним великій кількості людей. А пов'язано це з тим, що з часом змінює і сам сенс, який ми вкладаємо в слово «телебачення». З огляду на все вищесказане, випливає актуальність дослідження.
Мета – дослідити історію становлення та розвитку телебачення у міжнародному масштабі.
Завдання:
• проаналізувати попередні дослідження з теми;
• дослідити періодизацію науковців з історії становлення телебачення у світі.
Предмет дослідження – історія становлення та розвитку телебачення у міжнародному масштабі.
Об’єкт дослідження – періодизація дослідників з історії становлення та розвитку телебачення.
Серед методів дослідження у роботі використовувався метод порівняння при виявленні спільних та відмінних рис періодизації телебачення різними дослідниками; метод узагальнення – під час виокремлення спільних періодів становлення телебачення; метод синтезу – під час згрупування та виділення класифікації.
Результати роботи полягають в узагальнення відомостей щодо розвитку телевізійного мовлення:
• співіснування прямоефірного та непрямоефірного телемовлення є характерною ознакою телебачення, коливання інтересу до кожної з моделей залежить від стану технологічного розвитку, політичних та комунікаційних завдань;
• взаємодія з аудиторією з часом від спостереження та опосередкованої реакції на телепрограму починає тяжіти до безпосереднього зв’язку та взаємодії;
• міжнародні зв’язки, міжконтинентальність телемовлення, розвиток цифрового (дигітального) телебачення, розширення жанрово-тематичних можливостей телеконтенту мають глобальний характер, це впливає на кожну окрему національну систему телебачення (сукупність національних та регіональних телекомпаній);
• пріоритетними у телемовленні стають тенденції до ускладнення творчого, технологічного та комунікаційного впливу.
Загалом кожний з 4-х етапів розвитку телебачення – експериментальне мовлення, становлення, ТБ як засіб комунікації, теледостаток – характеризується власними ознаками [3, с. 92]. Вони досить чітко простежуються у 3 напрямках розвитку телемовлення: технологічному, у розвитку контенту та у розвитку технологій взаємодії з глядачем. До загальних тенденцій можна віднести наступні: телевізійний контент тяжіє до ускладнення творчого, технологічного та комунікаційного впливу, взаємодія з глядачем змінюється від спостереження та опосередкованої реакції на телепрограму до безпосередньої взаємодії. Коливання інтересу до кожної з двох моделей телевізійного мовлення визначається станом технологічного розвитку країни, низкою політичних та комунікаційних аспектів.
Новизна даної роботи полягає в тому, що важливим фактором розвитку телевізійного мовлення слід визнати стрімкий рух до єдиного загальносвітового інформаційного процесу, який перетвориться в реальність завдяки утвердженню всесвітнього телебачення. З огляду на величезний вплив телебачення та різні підходи до класифікації, логічним буде систематизувати всі періоди розвитку телебачення, як в Україні, так і в світі.
Практичним значенням роботи стане детальний аналіз періодизації телебачення в Україні та світі, запропонований науковцями. Ця інформація буде корисна дослідникам у сфері журналістики, студентам, професорсько-викладацькому складу ВНЗ, працівникам та власникам ділових ЗМІ, які прагнуть поліпшити якість свого видання.

Література
1. Голядкин Н. А. История отечественного и зарубежного телевидения: Учеб. пособие для студентов вузов / Н.А. Голядкин. – М. : Аспект Пресс, 2004. – 141 с.
2. Ейзенштейн С. М. Естетіка кіномистецтва: досілдж. Ст. лекції / С.М. Ейзенштейн. – К.: Мистецтво, 1978. – 310 с.
3. Кацев И. Г. История российского телевидения (1907-2000) / И. Г. Кацев. – М. : РГГУ, 2004. – 256с.

Аn important factor in the development of television broadcasting should recognize rapid movement towards a single global information process, which will turn into reality thanks to the establishment of a worldwide television. Given the enormous impact of television and different approaches to classification logical to organize all periods of television, both in Ukraine and in the world.