| Liolax | Data: Poniedzieałek, 19.06.2017, 06:40 | Wiadomość # 1 |
|
Grupa: Проверенные
Wiadomośc: 1
Plusiki: 0
Status: offline
| Смишлякова Юлія Олександрівна
ПОБУТУВАННЯ ФАНТАСТИЧНОГО В ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОМУ РОМАНІ Ю. ВИННИЧУКА «МАЛЬВА ЛАНДА»
На зламі тисячоліть соціальні та філософські проблеми в фантастицівідживають свій вік повтореннями і починають поступатися місцем постмодерністським експериментам зі стилем. Своєрідне таємниче переплетіння легенд, казок, містифікацій являє собою проза Юрія Винничука. Особливістю стилю письменника є поєднання елементів фентезі (піджанру фантастики) та постмодерної пародії. Яскравий приклад його творчості – роман «Мальва Ланда», насичений дивовижними персонажами, сюрреалістичними мареннями тахвилюючими поворотами сюжету, роман про пригоди інтелігента-невдахина львівській сміттярці. Аналіз роману «Мальва Ланда» як тексту-лабіринту у своїх наукових студіях здійснила І. С. Ніверська. Побутування фантастичного у романі «Мальва Ланда» досить епізодично досліджувала
С. Олійник. На жаль, досі немає ґрунтовних наукових розвідок, які б розкрили цю тему. Отже, тема обраної роботи є актуальною. Мета – підтвердити тезу про наявністьжанрових атрибутів фентезі в постмодерністському романі Ю. Винничука «Мальва Ланда» та розкрити їх значення. Основою сюжету багатьох творів жанру фензезі є квест в пошуках якогосьчарівного предмета, місця, людини, знання. Цей архетип відбувається з сюжетів античної та середньовічної літератури: пошук Гильгамешем квітки безсмертя, похід аргонавтів за Золотим руном, похід Галахада за Святим Граалем тощо – це і є проходження квесту, з подоланням труднощів і змінами маршруту. Квест у романі «Мальва Ланда» – очевидний. Раніше за всі пригоди, перш ніж потрапити в дивний світ сміттярки, від початку і до самого кінця, характерною «місією» головного героя є та, що була лише фантазією, «божевіллямснів і марень», чиє імʼя завжди в думках, «імʼя забутої Богом і людьми поетеси», яке «ось уже тривалий час […] викликає […] незрозумілу печаль» [1],та, чиє імʼя у назві книги, та, що була мрією, сподіванкою, а потім знову маревом, сном. Отже, центральним мотивом роману є фентезійний квест головного героя – знайти поетесу з таємничим ім’ям Мальва Ланда. Імʼя, зауважує Н. Девʼятко, є одним із важливих критеріїв відмінностей жанру фентезі. Як одне з найголовніших понять воно відображає суть речей, і той, «хто знає Імʼя, має владу над названим. Знання Імен лежить в основі магії, тому сакральність Імені – сувора вимога як магії, так і міфології» [2]. Ю. Винничук приділяє дуже пильну увагу до імен, зокрема, його герой вельми прискіпливо обирає ім’я вигаданої дівчини, яку потім буде шукати: «І він тої миті відчув, що коли назве її якимось звичним імʼям, то дужезасмутить свою бідну матінку, так засмутить, що, чого доброго, вона перестане вірити у ці його вигадки» [1]. Н. Девʼятко вважає, що в обранихконструкціях імені також втілюється намагання автора загравати з міфологією, вплести архетипи в міфологію, яку створює, «відновити» втрачені легенди, стверджуючи, що ці «відроджені» легенди не вигадані, а справжні» [2]. Постмодерністська «гра в містифікацію» чи навіть «гра з реальністю» тут в тому, що імʼя героїні роману Ю. Винничука, насправді належить радянській правозахисниці й учасниці Гельсінської групи в Росії XX ст. Мальві Ноєвні Ланді, крім того, автор приписуєсвоєї героїні дві поетичні збірки, редактором яких у романі був Остап Грицай – український літератор, редактор, перекладач, який також насправді існував. Юрій Винничук створює для цих історичних постатей нову історію, вправляючись своїми містифікаціями у стилізації, глузує з читачів і з читачами, руйнуючи наші стереотипи. Головного героя автор «нагороджує» дивним імʼям Бумблякевич, якого той соромиться, яке вважає однією з причин своєї невдачливості в стосунках з жінками: «Спочатку оце шизофренічне БУМ, наче хтосьгупає по чомусь порожньому, може, навіть по бубні – бум-цик-цик! бум-цик-цик! бум-цик-цик! […] Далі – далі оте непристойне і сороміцьке БЛЯ! […] І нічого не залишалося бідолашному Бумблякевичу, як шарітися і спливати сьомим потом у присутності цнотливої панюсі…» [1]. Комічне тут займає одне з чільнихмісць. Образ Бумблякевича – це узагальнений образ нетямущого невдахи, що живе прозаїчним життям невідомого літературного історика, книжковий хробак, на прикладі якого автор розкриває всі вади сучасної української інтелігенції. Його чудернацькі приключки, мов галицькі маневри Швейка, відбувалися на Львівщині, але дещо деформованій. Використовуючи образ Бумблякевича, автор обігрує поширений прийом фантастичної літератури – «потраплянство». Бумблякевич – типізований фентезійний «потраплянець» – як героїня роману-казки Льюїса Керрола, що, потрапила у Підземну Країну, провалившись в нору Білого Кролика, через перехідну смугу, де «кінчалися дроти, починалися рури і батареї» [1], він потрапляє на Велику Львівську Сміттярку,повну диковин та чудасій. Історія мандрів світом львівського смітника, який (типово карнавальний перевертень) постає чудовим мікрокосмом, населеним фентезійними істотами, розумними, балакучими, дивовижними і огидними одночасно. Бог однорігів, русалки, привиди, напівкнязь-напіводноріг, карлиці – разом з ними Бумблякевіч зустрічає й українських націоналістів. У пошуках по світу сміттярки йому також з’являються вигадані автором зооморфні тварини – замість метеликів тут пурхають майтелики, змій замінили живі електричні дроти тощо. На відміну від наукової фантастики, яка ґрунтується на реальних відомих законах, тут діють
свої правила, фізичні закони та мораль – чарівні складові, що не мають
реального підґрунтя і існують лише в уяві автора, проте це не заважає їм бути
дуже яскравими і достовірними в деталях; зокрема детально розписана охота на
однорога: як його заманити, навіщо потрібна ця традиція, що корисного у м’ясі
цієї розумної тварини, хто звичайно куштує її серцем. Навіть час тут тече в іншому темпі – той,хто потрапив на сміттярку, більше не старіє, а навпаки – омолоджується. Попри надзвичайне становище, Бумблякевич сміливо, як справжній герой-потраплянець,поводиться там, у цьому світі львівських відходів, зазнаючи радикальнихтрансформацій. Перетворення,однак, відбувається не у фізичній площині, а на рівні свідомості. Реалізуються вимріяні марева та фантазії цього вжене молодого, проте досі незайманого чоловіка. Він стає обʼєктом бажання розпуснихпанночок й взірцем мужності та благородства. Навіть остогидле дивакувате прізвище
«Бумблякевич» починає здаватися йому шляхетним та вишуканим. Мрії здійснюються, бо веде героя квест-пошук продуманимикартами міфічного простору. І цей простір – львівська сміттярка.Вочевидь, таким чином автор іронізує стосовно нашого теперішнього світу,
цивілізації, де продукти людської діяльності витісняють природу. Також іронія
виконує компенсаторну функцію, оскільки надає можливість хоча б для символічної
реалізації певних мрій сучасної української інтелігенції. Але головна та найбажаніша
мрія так і залишилась нездійсненою.Отже, Ю. Винничук у романі «Мальва Ланда»використовує жанрову атрибутику фентезі як фон втілення автором своєрідних
постмодерністських «канонів»: міфічний простір сміттярка – вичерпаність і
абсурдність основних постулатів постіндустріальної цивілізації, отже, сумніви в
їхній життєтворчій потенції; чарівні закони – іронічна імплікація наукових
підходів; легко замасковані алюзії на відомі сюжети легенд – потяг до архаїки,
міфу, колективного позасвідомого; скасування меж між реальним і ірреальним –
відсутність істини, реальності; іронія як домінуючий прийом; широке
впровадження пародії, театру абсурду, карнавалу; поєднання високого мистецтва з
поп-культурою, кітчем; трагіфарс як основна тональність тощо. Головного
персонажа автор проводить у карнавальній дійсності свята шляхом самопошуку в
забутті, наново-творенні та наново-усвідомленні самого себе. Квест в «Мальві
Ланді» більше не подорож за скарбами і не військовий похід проти повсталого
васала. І, навіть, не врятування світу від сил зла. Завдання є цілком
зрозумілим і визначеним: герой, ризикуючи всім, здійснює щось шалено важливе не
для безпеки існування людства, а задля себе, свого спокою, задля вигаданого
імені та фантазійних сподівань.
Література
1. Винничук Ю. П. МальваЛанда. – Харків : Фоліо, 2014. – 602 с.2. Девʼятко Н.Можливості впливу сучасних жанрів: фантастика, фентезі, казка / Наталя Девʼятко
// Український фантастичний оглядач (УФО). – 2009. – №1 (7). – С. 59 – 66.
The article deals with thefunction of fantasy elements. The role of fantasy elements in the Yury Vynnychuk's postmodern novel «Malva Landa» is researched. Also thequest as the central motif of the novel is shown. In the article, the problem of the development of fantasy within the framework of postmodernism is solved.
Key words: fantastic fiction,postmodern prose, high fantasy, myth, tale of chivalry.
Wiadomość zredagowana przez Liolax - Poniedzieałek, 19.06.2017, 06:43 |
| |
| |
