Відомо, що у кожній мові власних назв (чи іншими словами онімів) набагатобільше, ніж загальних назв (чи апелятивів). Наприклад, за ствердженням Карпенко О. Ю., в англійські мові є кілька сотень мільйонів онімів, що значно більше ніж кількість усього населення англомовних країн, однак, апелятивів та взагалі всіх слів мови, що не є власними назвами налічується лише
декілька сотень тисяч. Це непомітно оскільки основу мовлення і лексичне ядро мови складають загальні назви, які вживаються частіше, ніж власні. Майже у будь-якому тексті будь-якого стилю (окрім деяких специфічних текстів, типу телефонного довідника чи списку учнів, студентів, виборців, працівників тощо) оніми складають не більше 5% його обсягу. І ці 5% мають дуже важливу роль, в особливості для художнього тексту. У літературних творах, як у прозі, так і у поезії, автори використовуютьоніми як виразовий, характеристичний засіб. Перш ніж назвати своїх персонажів, письменники ретельно обмірковують їх характер, особливості їх поведінки, їх зовнішність, свідомо чи несвідомо намагаючись досягти гармонії між іменем та образом. Незважаючи на те, що існує велике різноманіття власних назв, часто автори вигадують і нові найменування (імена, прізвища, прізвиська, назви міст, країн тощо). Наразі все більше дослідників торкаються теми власних назв, бо виявилося, що справжнє розуміння твору, його глибинних підтекстових змістових шарів, нерідко невиражених іншими засобами, неможливо без аналізу онімів даного художнього тексту [2].
Питання типології та класифікації власних назвзалишається досить дискусійним, однак загальнонауковим вважається підхід, який
спирається на розмежування власних назв живих істот і неживих предметів. Узагальнивши класифікації, наведені у працях Дергач А. В., Кочергана М. П., Мезенко А. М., Деревяго А. Н.,Генкіна В. М. ми склали наступну класифікацію:
1. Назви живих істот: 1) антропоніми (імена людей), 2) зооніми(клички тварин), 3) деякі міфоніми, а саме назви вигаданихзвірів (міфозооніми).
2. Назви неістот: 1) фітоніми (назви рослин), 2) астроніми (назви небесних тіл), 3) космоніми (назви зон космічного простору тасузір’їв), 4) хрононіми (назвивідрізків часу), 5) хрематоніми (назви унікальнихпредметів матеріальної культури), 6) ідеоніми (назви унікальних об’єктів духовної культури), 7) деякі міфоніми,а саме назви вигаданих рослин (міфофітоніми),вигаданих географічних об’єктів (міфотопоніми),вигаданих об’єктів рельєфу (міфоороніми),вигаданих островів (міфоінсулоніми),8) топоніми (географічні назви), а саме гідроніми (назви водних об’єктів – океанів (океаноніми), морей (пелагоніми),озер (лімноніми), річок (потаноніми)), ойконіми (назви будь-якого поселення, у тому числі міського (астроніми) й сільського (комоніми) типу), ороніми (назви елементів рельєфу земної поверхні), спелеоніми (назви будь-яких природнихпідземних об’єктів, у тому числі печер, підземних річок, водоспадів, озер, колодязів), хороніми (назви будь-якоїадміністративно-територіальної одиниці, що має певні кордони, та яке прийняте в офіціальних документах, у тому числі назви держав, областей, районів, штатів, дистриктів і т. д.), дромоніми (назвибудь-яких шляхів сполучення: наземних, водних, підземних, повітряних), агрооніми (назви земельних обробленихділянок, полів), дрімоніми (назвибудь-яких лісних ділянок, лісів, борів, гаїв), інсулоніми (назви будь-яких островів), некроніми (назви місць захоронення), ойкодоніми (назви будинків та будівель), екклезіоніми (назви будь-яких місць проведення обрядів, тобтомонастирів, соборів, церков і т. д.) [1, C. 96-97; 3, С. 187; 4, С. 75-77].
Проблемним є також питання визначення функцій власних назв. Серед основних традиційно виділяють номінативну, ідентифікаційну і диференційну функції, а також соціальну, локалізаційну, емоційну, оцінну, експресивну, естетичну і стилістичну які більшістю дослідників вважаються додатковими [1, C. 98; 5].
Узагальнивши думки таких дослідників, як Дергач Д. В., Карпенко О. Ю., Шаповал Г. І. та інших, можливо охарактеризувати деякі головні функції.
Номінативна, називна функція онімівобумовлює денотативний компонент семантики власних назв. Деякі дослідники ототожнюють цю функцію з ідентифікацією об’єкта, що позначається власною назвою. Однак ми вважаємо, що процеси номінації й ідентифікації не коректно розглядати в межах однієї функції, адже називання, притаманне усім шарам лексики, суттєво відрізняється від ідентифікації, звернення до конкретного об’єкта, що є основною характеристикою саме власних назв і визначає ідентифікаційну функцію як домінанту дляних. Диференційна функція онімів, усвою чергу, окреслює їх здатність вказувати на клас предметів, що складається з одного елемента.
На думку Дергач А В., доцільно розглядати функції власних назв умежах конкретних стилів, кожен із яких виділяється характерними лише для нього рисами. А це, в свою чергу, визначає набір тих функцій, які будуть домінантними у тому чи іншому стилі. Наприклад, універсальними можна вважати номінативну й ідентифікаційну функції. Що ж до соціальної, локалізаційної, емоційної, оцінної, експресивної, стилістичної та н.., то вони здебільшого характеризують оніми по відношенню до конкретного стилю. У більшості випадків це стосується художнього, розмовного й публіцистичного стилю, що пояснюється їх відповідним емоційно-експресивним забарвленням, яке традиційно притаманне цим мовно-комунікативнивним сферам [1, 99-100].
На нашу думку вивчення власних назв є важливим, оскільки питання класифікації й функції онімів у текстах різних стилів ще маловивчене, а їх роль значна, особливо у художніх творах. Тому, без аналізу власних назв неможливо повною мірою зрозуміти задум автора.

1. Дергач Д. В. Специфіка лінгвістичної інтерпретації онімів як компонентів лексичноїсистеми мови / Д. В. Дергач // Актуальніпроблеми української лінгвістики: теорія і практика. – 2008. –Вип. 17. – С. 92-101.

There are much more proper names than common names in every language. Thefull understanding of both literary and nonliterary texts is impossible without the analysis of proper names. The role, classifications and functions of proper names in various texts are examined in the abstract. The emphasis is put on the general and special functions of proper names in the different text types.