| Marina | Data: Sroda, 24.05.2017, 23:29 | Wiadomość # 1 |
|
Grupa: Администратор
Wiadomośc: 127
Plusiki: 1
Status: offline
| Єфремова Оксана Олександрівна
магістрантка МДУ, Україна
НОМІНАЦІЯ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ У ГОВІРЦІ
СЕЛИЩА МІСЬКОГО ТИПУ РОЗІВКА РОЗІВСЬКОГО РАЙОНУ
ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Будівельна лексика є одним із найдавніших шарів словникового фонду української мови. Вона зберігає відомості про духовну й матеріальну культуру носіїв мови, постійно зазнає змін, які пов’язані з позамовними чинниками.
У вітчизняній діалектології проблемі лексики будівництва присвятили свої студії Г. Ф. Шило (західноукраїнські говірки) [4], В. І. Пілецький (наддністрянські говірки) [3], Л. І. Дорошенко (східнополіські говірки) [1], О. М. Євтушок (західнополіські говірки) [2] та ін.
Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що будівельна лексика в більшості українських говірок, зокрема новостворених, є досі маловивченою. Поза увагою діалектологів на сьогодні залишається цей пласт лексики й у східностеповому ареалі.
Мета розвідки – опис назв будівельних матеріалів у говірці селища міського типу Розівка Розівського району Запорізької області.
Так, у ролі загальних назв будівельного матеріалу в досліджуваній говірці засвідчено іменники матер’іïал (і фонетичний варіант матиері’ïал), строймат’ер’ïйал, словосполучення буд’іïвел’ний матер’іïал (матиері’ïал).
Сема ‘асфальт, будівельна чорна смолиста маса природного походження’ маніфестована лексемою асïвал’т, яка властива й сучасній українській літературній мові з аналогічною семантикою [СУМ I, с. 61]. Зауважимо, що в наддністрянських говірках зафіксовано іменник асфа́льт (і фонетичний варіант осфа́льт) зі значенням ‘матеріал, який використовують для створення дороги чи тротуару’ [НРС, с. 31], у гуцульських – найменування асфа́льт ‘матеріал для будівництва доріг’ [СГГ, с. 24].
Сема ‘вапняк, осадова, переважно морська порода, яка містить у собі вапно’ репрезентована іменником ізвеис|т’ак, який також спостерігаємо у складі атрибутивних словосполучень |б’ілий ізвеис|т’ак та |с’ірий ізве ис|т’ак.
Сема ‘галька, маленькі обкатані й відшліфовані водою уламки гірських порід’ представлена номеном |гал’ка, який характерний для сучасної української літературної мови з тотожним значенням [СУМ ІІ, с. 23]. Підкреслимо, що в західнополіському континуумі засвідчено лексему га́л’ка з переносною семантикою – ‘нижня жіноча сорочка’ та ‘нижня полотняна спідниця, вишита й мережена внизу, яка вдягалася під верхню коротку спідницю’ [АЗП І, с. 84].
Сема ‘глина, багатомінеральна гірська порода, переважно осадового походження, яка з водою утворює пластичну масу; широко використовується в будівництві, гончарстві, скульптурі’ виражена номінаціями г|л’іна та глей, які також засвідчено і в інших діалектних масивах. Так, у буковинському обширі зафіксовано фонетичний варіант гл’і́на ‘матеріал у будівництві’ [СБГ, с. 46] та словосполучення ри́жа гли́на ‘матеріал, який використовується при будівництві пічки’ [СБГ, с. 165], у західнополіському – номен глей ‘те, що осіло на дно’ [АЗП І, с. 123].
Сема ‘граніт, кристалічна магматична гірська порода зернистої будови, що складається з кварцу, польових шпатів і слюди, широко використовується в будівництві’ в обстежуваній говірці реалізована іменником гра|н’іт. Зазначимо, що в буковинському ареалі виявлено цю лексему зі значенням ‘дрібні маленькі камінчики’ [СБГ, с. 234].
Сема ‘деревина, матеріал, що йде на будівництво та різноманітні вироби’ представлена лексемою древе|с’іна, яка характерна для буковинських говірок зі значенням ‘бревно, колода’ [СБГ, с. 98], а в наддністрянському обширі поширена із семантикою ‘матеріал, який використовують для виготовлення брусків та дошок’ [ШНРС, с. 208]. Зауважимо, що в поліському просторі зафіксовано демінутив древес’і́нка ‘внутрішня частина дерева, яка розташовується під корою’ [ЛПГ, с. 54].
Сема ‘камінь, тверда нерозчинна гірська порода у вигляді суцільної маси або окремих шматків’ має репрезентанти |кам’ін’ (у множині |камн’і), ка|м’ін’:а (збірний іменник). У бойківських говірках зафіксовано дериват зі зменшувально-пестливим суфіксом кам’і́’нчик ‘шматочок гірської породи’ [ОСБГ І, с. 121], у західнополіських – демінутив кам’іне́ц’ ‘маленька за розміром гірська порода’ [АЗП І, с. 201].
Сема ‘крейда, м’який білий вапняк, що використовується в хімічній, паперовій, будівельній та інших галузях’ виражена номенами мел та к|рейда. Із тією самою семантикою в сучасній українській літературній мові вживається лексема кре́йда [СУМ IІ, с. 332]. Цей іменник виявлено й у західнополіському ареалі зі значенням ‘матеріал для писання на дошці’ [АЗП І, с. 212].
Маніфестантами семи ‘мармур, тверда різнокольорова гірська порода, що виникла внаслідок кристалізації вапняку; використовується переважно для архітектурних та скульптурних робіт’ є іменник м|рамор і словосполучення м|раморний матер’іïал.
Сема ‘очерет, багаторічна водяна або болотна трав’яниста рослина родини злакових із високим стеблом і розлогою пірамідальною волоттю, використовується як матеріал для покрівлі даху’ представлена множинним іменником ками|ши.
Носій говірки подає коментар стосовно аналізованого виду будівельного матеріалу, наголошуючи на обмеженому використанні його в будівництві: коми|шами к|ришу даў|но не к|рийут’ / то |ран’ше так бу|ло / |кажда д|руга |хата коми|шом к|рилас’ / а те|пер |шифеиром / меиталочеиреи|пицей.
Отже, назви на позначення будівельного матеріалу відображають загальні тенденції динаміки лексики традиційного будівництва у східностеповому просторі та являють собою значний словниковий шар, який на сучасному етапі потребує системного аналізу.
Література
1. Дорошенко Л. І. Ареалогія будівельної лексики східнополіського діалекту : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Л. І. Дорошенко. – К., 1999. – 19 с.
2. Євтушок О. М. Ареалогія будівельної лексики західнополіського говору / О. М. Євтушок // Дослідження з української діалектології. – К. : Наук. думка, 1991. – С. 81–88.
3. Пілецький В. І. Генеза лексико-семантичної групи назв будівель для худоби та птиці в наддністрянських говірках півдня Тернопільщини / В. І. Пілецький // Лексика української мови в її зв’язках з сусідніми слов’янськими і неслов’янськими мовами : тези доп. – Ужгород, 1982. – С. 103–104.
4. Шило Г. Ф. Будівельна лексика в західноукраїнських говорах / Г. Ф. Шило // Лексика української мови в її зв’язках з сусідніми слов’янськими і неслов’янськими мовами : тези доп. – Ужгород, 1982. – С. 117–119.
Джерела та їх умовні скорочення
АЗП – Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок : у 2 т. / Г. Л. Аркушин. – Луцьк : Вежа, 2000. – Т. 1. – 354 с.
ОСБГ – Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок : у 2 т. / М. Й. Онишкевич. – К. : Наук. думка, 1984. – Т. 1. – 496 с.
СБГ – Словник буковинських говірок / [за заг. ред. Н. В. Гуйванюк]. – Чернівці : Рута, 2005. – 688 с.
СГГ – Гуцульські говірки : короткий словник / [відп. ред. Я. Закревська]. – Львів, 1997. – 232 с.
СУМ – Словник української мови : в 11 т. / [за ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1970–1980. – Т.1. – 1970. – 827 с. ; Т. 2. – 1971. – 547 с.
ШНРС – Шило Г. Ф. Наддністрянський регіональний словник / Г. Ф. Шило. – Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2008. – 288 с.
Резюме
The article deals with the names of building materials that are used in the speech of native speakers of the dialect of a small town Rozivka Rozovsky district of Zaporozhye region. Attention is drawn to interdialectal parallel names. The implemented structural and semantic analysis showed that the thematic group of the traditional construction is an independent thematic complex, an extensive and multifaceted system, which includes several lexico-semantic groups.
|
| |
| |
