| Pedchenko | Data: Piątek, 22.05.2015, 22:19 | Wiadomość # 1 |
|
Grupa: Проверенные
Wiadomośc: 22
Plusiki: 1
Status: offline
| Юлія Онищенко,
магістрантка Маріупольського державного університету, Україна
З ІСТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТЕОНОМІНАЦІЙ
Метеорологічна лексика належить до давніх і водночас стійких шарів лексики української мови, значна кількість одиниць якої наявна у слов’янській номінативній системі. Останнім часом у мовознавстві з’являються розвідки, присвячені вивченню діалектних метеорологічних назв, що свідчить про перспективність опису діалектної лексики в цілому, розвиток діалектної лексикографії та створення регіональних і національних атласів для історичного дослідження слов’янських мов тощо.
Досліджувана тематична група лексики (ТГЛ) є багатою та різноплановою за обсягом, має у своїй структурі давні з погляду походження найменування, містить широкий ряд номінацій, а саме: 1) назви загальних понять; 2) емоційно забарвлені назви погодних явищ; 3) фразеологічні одиниці; 4) назви звичаїв, прикмет, пов’язаних із конкретними реаліями.
Вивченню метеорологічної лексики на слов’янському тлі присвячено кандидатську дисертацію М. М. Кондратенка, у якій подано ономасіологічний опис назв природних явищ у центральних та маргінальних слов’янських говорах. Автором виділено кілька груп за способом номінації, виокремлено стійкі звороти й вільні сполучення в назвах явищ природи, а також виділено деякі типи їх мотивації [4].
О. А. Могила, характеризуючи українську діалектну лексику, розглядає лексико-семантичні групи (ЛСГ), об’єднані за походженням атмосферних і метеорологічних явищ. Метеолексика українських говорів постає у вигляді єдиної макросистеми, яка поділяється на тісно пов’язані групи зі значенням [9].
Особливості вербалізації концепту weather / погода в англійській та українській мовних картинах світу висвітлює Т. О. Мизин. Зосереджуючи увагу на понятійному складникові зазначеного поняття, автор виділяє його лексико-семантичні поля, аналізує оцінну роль словотворчих засобів, синонімічні ряди компонентів, а також визначає універсальні й національно-специфічні засоби вербальної маніфестації концепту [8].
Зацікавлення метеолексикою простежується також і в російських мовознавчих дослідженнях. Лінгвісти аналізують метеономінації з різних позицій, удаючись іноді до порівняння назв певних явищ природи в мовах світу.
У кандидатській дисертації В. М. Касьянової взято до уваги історію розвитку й сучасного функціонування російської метеорологічної лексики. При цьому в складі окремих лексичних мікрогруп розглянуто близько 1600 російських метеорологічних найменувань, що використовуються для позначення певного стану погоди, опадів, хмарності, туману, вітру, електричних та оптичних явищ [2].
Зі студіюванням народної метеорологічної термінології у складі групи, що називає явища природи, пов’язана праця А. О. Пихтєєвої, яку написано на матеріалі діалектних словників російської мови XIX–XX ст., картотек, “Псковського словника”, Омського архіву та ін. У дослідженні представлено номінації атмосферних явищ говорів Середнього Приіртиш’я та їхню діалектну співвіднесеність із лексикою інших російських говорів [11].
Дисертаційну роботу О. Б. Пойди орієнтовано на лексико-семантичні зв’язки слів, які називають явища природи в брянських говірках російської мови. Виділено 12 ЛСГ, які піддаються багатоаспектному аналізові [10].
О. О. Макушева у праці “Метеорологічна лексика в орловських говірках” здійснює аналіз взаємопов’язаних ЛСГ слів, які називають метеорологічні явища. На основі картотек “Словника орловських говірок”, а також власних польових записів авторка виявляє принципи і способи номінації метеонімів, здійснює словотвірний аналіз [6].
Назви погодних явищ також були предметом вивчення О. Г. Мельникової, яка представила комплексний аналіз номінативних одиниць з ознаками “колір” та “розмір”. У роботі використано матеріали “Львівського обласного словника”, “Словника російських народних говорів”, “Тлумачного словника живої великоросійської мови” В. І. Даля, архівів “Лексичного атласу російських народних говорів”, а також власних експедиційних записів [7].
Слов’янсько-румунська взаємодія в лексико-семантичній сфері стала предметом наукового спостереження Г. П. Клепикової, яка наголошує на тому, що румунська мова (її діалекти) внаслідок взаємодії зі слов’янськими, виробила типологічно подібні з ними способи вираження концептів ‘часу’ і ‘погоди’, які характеризуються використанням лексем із ‘первинною’ семантикою [3].
З останніх ґрунтовних студій, предметом опису яких стала метеорологічна лексика, слід назвати праці А. Г. Іскандарова та Г. А. Чемерчевої. Так, у дисертації А. Г. Іскандарова запропоновано структурно-семантичний аналіз метеономенів башкирської мови, а також з’ясовано її місце в житті народу [1].
У свою чергу Г. А. Чемерчевою охарактеризовано групу лексем та їх текстових реалізацій, виділено 9 ТГЛ (“Дощ”, “Град”, “Блискавка”, “Грім”, “Вітер”, “Сніг”, “Веселка”, “Роса, туман”, “Лід”) та 4 семантичні опозиції (“сухий – мокрий”, “тепло – холод”, “динаміка – статичність”, “ясно – похмуро”) [12].
У подібному напрямку проведено дослідження Я. Лю на матеріалі метеорологічної лексики та фразеології в російській і китайській мовах. Лінгвістом подано класифікацію лексики, що позначає погодні явища, з семантичної точки зору; висвітлено внутрішню форму одиниць, звернуто увагу на подібностях та відмінностях образного вираження семантики в порівнюваних мовах [5].
Отже, метеономени є предметом вивчення як у споріднених (слов’янських), так і неспоріднених мовах. Номінації явищ природи студіюються в різних аспектах на матеріалі певних діалектних масивів. Часто науковцями проводяться лексичні паралелі метеоназв, описуються їхні особливості та структура.
Література
1. Искандаров А.Г. Метеорологическая лексика башкирского языка : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 “Языки народов Российской Федерации (башкирский язык)” / А.Г. Искандаров. – Уфа, 2009. – 24 с.
2. Касьянова В.М. Русская метеорологическая лексика (история и функционирование) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 “Русский язык” / В.М. Касьянова. – М., 1984. – 16 с.
3. Клепикова Г.П. К изучению славяно-румынских взаимодействий в лексико-семантической сфере: обозначение ‘времени’ и некоторых временных отрезков в румынских диалектах: *vreme / Г.П. Клепикова // Палеославистика. Лексикология. Лексикография. Тезисы международ. науч. конф., посвященной памяти Р.М. Цейтлин, 27–29 ноября 2002 г. / под ред. А.Ф. Журавлева. – М. : Институт славяноведения РАН, 2002. – С. 30–33.
4. Кондратенко М.М. Лексика народной метеорологии в славянских языках : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.03 “Славянские языки” / М.М. Кондратенко. – М., 1994. – 22 с.
5. Лю Я. Метеорологическая лексика и фразеология в русском и китайском языках : лингвокультурологический аспект : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.20 “Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание” / Яньчунь Лю. – Уфа : БашГУ, 2012. – 26 с.
6. Макушева О.А. Метеорологическая лексика в орловских говорах : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 “Русский язык” / О.А. Макушева. – Орел, 1994. – 17 с.
7. Мельникова Е.Г. Метеорологическая лексика в Псковской области (с признаками “цвет” и “размер”) / Е.Г. Мельникова // Лексический атлас русских народных говоров: материалы и исследования. 1998. – СПб. : ИЛИ РАН, 2001. – С. 190–193.
8. Мизин Т.О. Вербалізація концепту weather / погода в англійській та українській мовних картинах світу / Т.О. Мизин // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2013. – Вип. 2 (68). – С. 115–118.
9. Могила О.А. Метеорологічна лексика українських говорів : [монографія] / О.А. Могила. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2008. – 213 с.
10. Пойда О.Б. Лексико-семантические связи слов, называющих явления природы, в брянских говорах : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 “Русский язык” / О.Б. Пойда. – Ленинград, 1988. – 17 с.
11. Пыхтеева А.А. Наименования явлений природы в говорах Среднего Прииртышья : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 “Русский язык” / А.А. Пыхтеева. – Ленинград, 1978. – 16 с.
12. Чемерчева А.А. Народная метеорология: поверья, обряды и терминология (этнолингвистический аспект) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 “Русский язык” / А.А. Чемерчева. – Тамбов, 2006. – 22 с.
Резюме
В статье рассмотрено состояние изучения метеорологической лексики в украинском и русском языках. Обращено внимание на особенности исследований метеономинаций как на материале литературных языков, так и их диалектов.
|
| |
| |
