| Marina | Data: Sobota, 28.06.2014, 19:03 | Wiadomość # 1 |
|
Grupa: Администратор
Wiadomośc: 127
Plusiki: 1
Status: offline
| Охтирько А.В.
ОСОБЛИВОСТІ ТРАДИЦІЙНОГО НАРОДНОГО МОВНОГО ЕТИКЕТУ УКРАЇНЦІВ
Життя людей неможливе без знання мовного етикету. І ми це розуміємо з дитинства. Правила мовного етикету, що витворювались протягом століть українським народом, становлять особливу групу стереотипних стійких формул спілкування. Дотримуючись правил мовного етикету, ми передусім засвідчуємо свою вихованість, шану й уважність до співрозмовника. Мовний етикет притаманний усім стильовим різновидам української мови. Він є не тільки явищем загальномовним, а й індивідуальним, бо кожна людина, добираючи зі скарбниці рідного народу найдоцільніше в конкретній ситуації етикетне слово чи вираз, узгоджує цей вибір із власними уподобаннями, тобто послуговується ними творчо. Самобутність кожного народу поряд із традиціями, ціннісними орієнтаціями, культурою виявляється передусім у мовних стереотипах поведінки. У них концентруються риси національного характеру, що формувалися століттями. Тому вивчення народного мовного етикету є актуальною проблемою.
Метою статті є з’ясування особливостей традиційного народного мовного етикету українців.
Проблеми українського мовного етикету стали об’єктом зацікавлення лінгвістів, починаючи з кінця XIX століття. Так, ці питання досліджували О. Потебня, І. Коровицький, В. Сімович, Н. Бабич, М. Білоус, С. Богдан, А. Коваль, В. Кононенко, Н. Плющ, Я. Радевич-Винницький, С. Сабліна, О. Сербенська, М. Стахів, М. Стельмахович, О. Захарків, Т. Панько, Л. Полюга, В. Литовченко, О. Миронюк та ін.
Під мовним етикетом Н. Формановська розуміє систему «стійких формул спілкування, рекомендованих суспільством для встановлення мовленнєвого контакту співрозмовників, підтримання спілкування у виразній тональності відповідно до їх соціальних ролей і рольових позицій відносно один до одного в офіційних і неофіційних обставинах» [1, с. 413]. Отже, мовний етикет відображає правила мовленнєвої поведінки, властиві мовцям на певному історичному зрізі. На думку авторів Словника з етики, мовний етикет – «це сукупність правил поведінки, що стосуються ставлення до людей (поведінка з усіма, форми звертання, поведінка в громадських місцях, манери, одяг тощо)» [2, с. 180]. М. Пентилюк зазначає, що «мовний етикет – це стійкі формули, що забезпечують прийняте в певному середовищі серед певних людей включення в мовленнєвий контакт, підтримання спілкування в обраній тональності; мовний етикет орієнтує на ті правила мовлення, за якими можливе змістовне спілкування» [3, с. 84]. С. Богдан уважає, що «мовний етикет – це національно специфічні правила мовної поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і виразів, що рекомендуються для використання в різних ситуаціях ввічливого контакту зі співрозмовником» [4, с. 18]. Мовний етикет, наголошує М. Кочерган, характеризується «яскравою національною специфікою, пов’язаною з неповторною мовленнєвою поведінкою, звичаями, ритуалами, невербальною комунікацією представників певного етносу» [5, с. 163].
Сукупність усіх можливих етикетних формул утворює систему мовленнєвого етикету кожної нації. У структурі мовного етикету визначають такі основні елементи комунікативних ситуацій, які властиві всім мовцям: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада тощо. З-поміж них виділяють ті, що використовуються при зв’язуванні контакту між мовцями – формули звертань і вітань; під час підтримання контакту – формули вибачення, прохання, подяки; під час припинення контакту – формули прощання, побажання тощо. Це власне етикетні мовленнєві формули. [6, с. 92].
Мовний етикет українців, втілений у системі мовних знаків, символів, словесних формул, жестів, міміки, увібравши найдавніші звичаї і традиції, утворює цілісну систему, що слугує їм у найрізноманітніших ситуаціях спілкування і є одним із кодів, які відкривають своєрідність національно-мовної картини світу.
Національно-мовна специфіка етикету українців полягає в таких найзагальніших рисах:
а) мовний етикет українців є віддзеркаленням їхніх етнопсихологічних ознак, зокрема таких, як побожність, повага до батьків, до жінки, доброзичливість, делікатність, емоційність, естетизм, шанобливе ставлення до співрозмовників, почуття власної гідності. Тому в багатьох етикетних висловах є слова з коренем добр-, здоров-, ласк- (добродію, здорові були, ласкаво просимо, доброго здоров’я, добридень, будь ласка тощо);
б) у мовному етикеті українців знаходять відображення їхні найдавніші звичаї і традиції. Так, вислови «сказав би, та піч у хаті», «шануючи сонечко святе, і піч, і стіл» сягають ще дохристиянського періоду й пов’язані з давніми слов’янськими культами сонця, печі, стола;
в) національною ознакою є пестливі форми звертань (демінутиви): сонечко, зірочко, квіточко, пташечко, золотко, щебетушечко, крихітко, кицюню;
г) диференційною рисою є форми кличного відмінка: мамо, батьку, бабусю, сестро, брате, Маріє, Оксано, Дмитре;
ґ) мовний етикет українців вирізняє наявність усічених виразів: добридень, добраніч;
д) традиційним українським виявом шанобливості є множинні форми на зразок тато казали, мама просили. Звертання на «Ви» до рідних – одна з питомих ознак українського мовленнєвого етикету;
е) кожен регіон характеризується специфічними етикетними виразами. Наприклад, на Гуцульщині поширені усічені звертання, пор.: Мико (Миколо), Іва (Іване);
є) повсякденний мовний етикет українців значно відрізняється від святкового.
Мовний етикет справедливо вважають культурним обличчям нації. Він втілює найтиповіші риси мовленнєвої поведінки людини в найрізноманітніших життєвих ситуаціях. Увібравши давні традиції, звичаєві приписи, мовний етикет українців є унікальною універсальною моделлю їх мовленнєвої діяльності, що виявляється в системі стійких мовних виразів.
Отже, мовний етикет – це мікросистема національно специфічних формул спілкування, які використовують для встановлення контакту, підтримання спілкування в певній тональності.
Література
1. Формановская Н. И. Речевой этикет / Н. И. Формановская // Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. – М., 1990. – С .413.
2. Словарь по этике / под ред. И. С. Кона. – М. : Политиздат, 1989. – 447 с.
3. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика : пробний підруч. для гімназій гуманіт. профілю / М. І. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.
4. Богдан С. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність / С. К. Богдан. – К. : Рідна мова, 1998. – 475 с.
5. Кочерган М. П. Загальне мовознавство : підруч. – Вид. 2-ге, випр. і доп. / М. П. Кочерган. – К. : Видавничий центр «Академія», 2006. – 464 с.
6. Плющ Н. П. Формули ввічливості в системі українського мовного етикету / Н. П. Плющ // Українська мова і сучасність. – К., 1991. – С. 90–98.
|
| |
| |
