| Marina | Data: Niedziela, 29.06.2014, 22:32 | Wiadomość # 1 |
|
Grupa: Администратор
Wiadomośc: 127
Plusiki: 1
Status: offline
| Ігнатенко А.В.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ЛЕКСИКА
УКРАЇНСЬКОЇ ДІАЛЕКТНОЇ МОВИ
ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Сільське господарство здавна посідало вагоме місце в житті людей. Воно було основним заняттям і засобом існування. Не випадково на сучасному етапі лексика цієї сфери дедалі частіше стає об’єктом діалектологічних студій.
Сільськогосподарську лексику в межах окремих територіально-мовленнєвих утворень досліджували Ю. В. Абрамян (Східна Слобожанщина), Р. Л. Сердега (Центральна Слобожанщина), О. Л. Бабичева (Сеймське межиріччя), З. М. Бичко (Наддністрянщина), П. Ю. Гриценко (Одещина), Я. В. Вакалюк (Прикарпаття), В. С. Ващенко (Наддніпрянщина), Т. Є. Вороніна (українські говірки Воронежчини), Й. О. Дзендзелівський (Закарпаття), Т. П. Заворотна (наддунайські говірки), Г. О. Козачук (волинсько-поліський ареал), М. С. Кушмет (Донеччина), Н. Ф. Непийвода (Черкащина), М. В. Никончук (Правобережне Полісся) та ін. Однак зазначена лексика багатьох українських говірок ще залишається невивченою. Це й зумовлює актуальність пропонованої розвідки.
Метою статті є висвітлення стану дослідження сільськогосподарської лексики в українській діалектній мові.
Сільськогосподарська лексика є одним із найдавніших і найстійкіших шарів словникового складу української мови. Вона включає в себе велику кількість найменувань, які можна виокремити в межах таких тематичних груп:
1) рослинницька лексика;
2) назви земельних угідь;
3) найменування різних сільськогосподарських знарядь і засобів транспортування;
4) назви сільськогосподарських процесів та їх виконавців;
5) лексика на позначення господарських приміщень.
Ю. В. Абрамян зазначає, що в тематичній групі сільськогосподарської лексики рослинницькі найменування становлять окрему лексико-семантичну групу, ядро якої сягає ще праслов’янської та навіть індоєвропейської доби. Назви рослин, етапів їх росту та достигання, найменування угідь, номени на позначення процесу обробки землі та виконавців робіт тощо – важливі реалії для носіїв різних українських говірок – компонують цілісне уявлення про розвиток не лише окремого сегмента діалектної лексики, а й діалектної мови загалом [1, с. 5]. Крім того, дослідниця розглядає назви сланких городніх культур, серед яких виділяє найпоширеніші в досліджуваному регіоні – номінації огірків, гарбузів, кабачків, патисонів.
Ю. В. Абрамян звертає увагу й на динаміку назв сільськогосподарських угідь у східнослобожанських говірках. Авторка вказує, що лексика найменувань сільськогосподарських угідь об’єднує чотири семантичні підгрупи (СП): 1) СП найменувань угідь, відведених під посіви; 2) СП назв оброблюваних ділянок землі; 3) СП назв необроблюваних площ; 4) СП назв місцин, пропущених під час сівби, оранки, косіння тощо. Дослідниця докладно розглядає другу підгрупу – назви оброблюваних ділянок землі [2, с. 233].
Р. Л. Сердега в монографії «Сільськогосподарська лексика в говірках Центральної Слобожанщини (Харківщини)» [3] аналізує такі лексико-семантичні групи: рослинницька лексика, назви земельних угідь, найменування різних сільськогосподарських знарядь і засобів транспортування, назви сільськогосподарських процесів та їх виконавців, лексика на позначення господарських приміщень. Крім того, виділено групу назв хвороб і шкідників сільськогосподарських рослин [3, с. 15–20].
Великий інтерес становлять і назви різноманітних та численних сортів культурних рослин. При цьому географічне поширення їх чи диференціація за ознаками розвитку не привертає до себе уваги. Ці найменування цікаві з другого боку – з погляду загальних питань вивчення номінації. Вони демонструють спосіб думання людини та шляхи формування назв.
Сільськогосподарські ботанічні номени – це дуже давня група слів. Її коріння сягає глибокої давнини – часів індоєвропейської та праслов’янської етнічної та мовної єдностей. Назви традиційних сільськогосподарських рослин – досить стійке об’єднання слів, оскільки вони майже не виявляють тенденцій до зникання. Заміни цій лексичній групі, як правило, не буває, хоч вона й дуже стара. Назви культурних рослин позначають звичні й істотні для життя народу реалії. Тому ці найменування становлять багате й досить надійне джерело для деяких культурно-історичних, етнографічних висновків, що виходить за межі суто лінгвістичних завдань.
Не менш цікавим об’єктом дослідження є лексика на позначення дій і процесів, пов’язаних з обробітком землі, доглядом, збиранням та збереженням урожаю. Людина від початку існування змушена була дбати про своє харчування, і тому назви дій, пов’язаних зі здобуванням харчів, також досить давні. Рільництво, зокрема підсічно-вогняне господарство, як і полювання, рибальство, є одним із найдавніших видів практичної діяльності людства. Цілком природно, що у складі цієї групи лексики багато давніх слів, але найменування дій і процесів, пов’язаних із обробітком землі, зазнають більших змін, ніж попередня лексична група.
Значний інтерес викликають і назви знарядь праці. Землеробська техніка посідає дещо особливе місце серед інших ділянок матеріальної культури як один з елементів продуктивних сил, розвиток яких веде до перебудови всього суспільного ладу. Якщо до того ж нагадати, що рільництво було основою світових цивілізацій, то стає зрозумілою важливість вивчення найменувань сільськогосподарських знарядь.
Із назвами сільськогосподарських робіт тісно пов’язані назви їх виконавців, так званих «агентивів». Певною мірою ці номени розглядали В. С. Ващенко, П. Ю. Гриценко, М. В. Никончук та ін.
Відтоді, як людина почала вести осілий спосіб життя, у неї виникла потреба в постійному притулку, а її заняття (хліборобство, тваринництво та ін.) зумовили необхідність у спеціальних приміщеннях для зберігання врожаю, знарядь праці та для утримування худоби. Саме тому вважаємо за доцільне в майбутньому розглянути й деякі «будівельні» лексеми, зокрема назви господарських приміщень. Найменування будівель різного господарського призначення, як і попередні групи, є дуже стійкими. Вони численні й різноманітні та разом з тим відзначаються незначною варіантністю.
Література
1. Абрамян Ю. В. Оновлення рослинницької лексики в українських східнослобожанських говірках / Ю. В. Абрамян // Лінгвістика : зб. наук. праць. – Луганськ, 2011. – № 1. – С. 5–19.
2. Абрамян Ю. В. Динаміка назв сільськогосподарських угідь у східнослобожанських говірках / Ю. В. Абрамян // Лінгвістика : зб. наук. праць. – Луганськ, 2010. – № 2. – С. 233-243.
3. Сердега Р. Л. Сільськогосподарська лексика в говірках Центральної Слобожанщини (Харківщини) : [монографія] / Руслан Леонідович Сердега. – Х. : Монограф, 2012. – 218 с.
|
| |
| |
