Стахієва Наталя Володимирівна,
аспірант МДУ (Україна)

XIX століття характеризувалося розвитком наукового дослідження слов’янського світу, пожвавленням розвитку видів і форм культури, включенням її у загальнослов’янський і світовий духовний розвиток. Великий вплив на розвиток славістики здійснив Володимир Миколайович Перетц (1870–1935 рр.) – видатний знавець стародавньої української, російської та білоруської культур і літератур, філолог, текстолог і палеограф, доктор російської словесності (1902 р.), академік Петербурзької академії наук (1914 р.), Української академії наук (1919 р.), Російської академії наук (1925 р.) (Академії наук СРСР), Всеукраїнської академії наук (1926 р.) (Академії наук УРСР).
В. М. Перетц розвивав традиційну для слов’янознавства проблематику, пріоритетними темами якої були слов’янські давності, старослов’янська мова, кирило-мефодіана, середньовічна література, етнографія і т. д. Основною тематикою наукових інтересів дослідника були проблеми києво-русько-української давнини. Серед того давньоруськi перекладнi пам’ятки апокрифiчного характеру (Громник, Лунник), що особливо вiдбилися на ґрунтi народних вiрувань й творчостi. Він досліджував історію розвитку давньої російської та української віршованої поезії, вивчав рукописні зібрання. Звертаючи увагу на лексичнi українськi внесення в багатьох пам’ятках, В. М. Перетц звертав увагу на збережену в рукописах побутову термiнологiю України. Особливу увагу в дослiдженнях вiддав справi виявлення українських культурних набутків у Москвi.
Результатом його багаторічних досліджень давніх слов’янських пам’яток писемності стали праці: «Історико-літературні дослідження та матеріали» [9], «Історико-літературні дослідження та матеріали. Із історії розвитку російської поезії XVIII ст.» [10], «Матеріали до історії української літературної мови» [4], «Старовинна українська література (XV–XVIII ст.) [11], «Короткий нарис методології історії руської літератури» [1], чотири томи «Досліджень та матеріалів з історії старовинної української літератури XVI–XVIII ст.» [5; 6; 7; 8], «Слово о полку Ігоревім. Памятка феодальноі України – Руси XII віку» [3] в яких В. М.Перетц поєднав найважливіші матеріали історії слов’янського світу (мови, літератури, культури).
Велике значення для формування осередків славістичних досліджень мала педагогічна й організаторська діяльність вченого. Створений ним «Семінарій російської філології» став філологічною школою слов’янознавства, у якій студіювались питання археографії, палеографії, текстології, історії та історіографії літератури, поетики й теорії літератури, методології та історії науки, народної словесності, міфології, а також церковного та народного мистецтва. Вчений організував всебічну розробку питань слов’янської філології (уніфікації граматики, складання історичних, термінологічних і тлумачних словників, дослідження ґенези української мови). Він розробив методологічні підходи та ідеї у науці щодо середньовічних слов’янських літератур, описав та увів до наукового обігу багато різноманітних джерел. Зусиллями семінаристів було розкрито природу багатьох явищ слов’янських літератур, у науковий обіг введено численні факти з історії та теорії літературознавства, визначено проблеми й перспективи розвитку в рамках окремих етапів і стилів художньої творчості. Завдяки їх діяльності, вивчення давньоруської літератури та середньовічних слов’янських літератур, в умовах тоталітарного режиму й утисків, не лише уникнуло занепаду, а й досягло значних наукових результатів. Безпосередніми продовжувачами школи В. М. Перетца стали його учні В. П. Адріанова-Перетц, І. П. Єрьомін, М. К. Гудзій, О. А. Назаревський, С. О. Щеглова та інші.
Завдяки невтомній діяльності вченого, певного розвитку досягли, допоміжні для вітчизняного слов’янознавства, напрямки дослідницької діяльності – археографія, бібліографія, критика тексту. Велику археографічну роботу В. М. Перетцем та його учнями було проведено на українських етнічних територіях: Полтави, Катеринослава, Житомира, Ніжина, Києва, де описано рукописи та стародруки, досліджено, опрацьовано й опубліковано велику кількість культурних пам’яток і фактичного матеріалу. Також вченим було опубліковано детальні критико-бібліографічні огляди праць з джерелознавства, давньоруської літератури та палеографії, – огляди щодо часткових питань і проблем давньої літератури [2, с. 57].
Таким чином, В. М. Перетц як вчений, дослідник і педагог зробив величезний вплив на розвиток славістики та її допоміжних напрямків у період кінця ХІХ – початку ХХ століття. Він сприяв визначенню самоцінності національних культур та їх взаємозв’язків з культурами інших народів. Ця постать, по праву, займає одне з визначних місць серед вітчизняних славістів ХІХ – ХХ століття.

Література
1. Краткий очерк методологии истории русской литературы / В. Н. Перетц. – П., 1922. – 162 с.
2. Махновець Л. Володимир Перетц: (До 100–річчя від дня народження корифея рос. та укр. філології) / Л. Махновець // Рад. літературознавство. – 1970. – № 1. – С. 52–60.
3. Перетц В. М. Слово о полку Ігоревім – пам’ятка феодальної України-Руси XII віку. – К., 1926. – 351 c.
4. Перетц В. М. Матеріали до історії української літературної мови / В. М. Перетц // Записки НТШ. – 1905. – Кн. 5. – С. 1–32.
5. Перетц В. Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI–XVIII веков / В. Н. Перетц. – Л. : АН СССР, 1926. – 176 с.
6. Перетц В. Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI–XVIII веков / В. Н. Перетц. – Л. : АН СССР, 1928. – 234 с.
7. Перетц В. Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI–XVIII веков / В. Н. Перетц. – Л. : АН СССР, 1929. – 255 с.
8. Перетц В. Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI–XVIII веков / В. Н. Перетц. – Л. : АН СССР, 1962. – 252 с.
9. Перетц В. Н. Историко-литературные исследования и материалы / В. Перетц. – СПб. : Типо-Литография Ф. Вайсберга и П. Гершунина, 1900. – Т. І : Из истории русской песни, ч. 1, 2 : Приложения. – 212 с.
10. Перетц В. Н. Историко-литературные исследования и материалы / В. Н. Перетц. – СПб., 1902. – Т. III : Из истории развития русской поэзии XVIII в. – 188 с.
11. Перетц В. Н. Старинная украинская литература (XV–XVIII вв.) / В. Н. Перетц // Отечество: Сборник национальной литературы России. – Петроград, 1916. – Т. І. – 193 с.

Резюме
Розглянуто славістичні дослідження доктора російської словесності, академіка Володимира Миколайовича Перетца. Охарактеризовано напрямки діяльності «Семінарія російської філології». Представлені основні досягнення В. Н. Перетца та його учнів у галузі вивчення слов’янської мови, літератури та культури. Визначено вплив наукових досліджень на розвиток славістики в період кінця ХІХ - початку ХХ століття.

Резюме
Рассмотрены славистические исследования доктора российской словесности, академика Владимира Николаевича Перетца. Охарактеризованы направления деятельности «Семинария русской филологии». Представлены основные достижения В. Н. Перетца и его учеников в области изучения славянского языка, литературы и культуры. Определено влияние научных исследований на развитие славистики в период конца ХІХ – начала ХХ века.

Summary
There is a research of the slavic studies by the doctor of russian literature, academician V. Peretz in the article. We characterize the activities of «Seminary Russian philology», present the main achievements of V. Peretz and his students in the study of Slavic languages, literature and culture. The influence of research on the development of Slavic studies in the period of the late XIX - early XX century is determined.